Мені 55 років, чоловік на 3 роки старший за мене. У нас є доросла донька. Вона заміжня, з чоловіком живе окремо. У неї своє життя, свої турботи. Особливо зараз, коли вона чекає другу дитину.
Ми з чоловіком живемо дуже добре, у нас велика простора квартира, автомобіль. Чоловік при посаді. Я також на роботу ще ходжу. Всі друзі і знайомі завжди вважали нас ідеальною парою. Мій чоловік дуже імпульсивний і емоційний, а я більш стримана і спокійна.
Ми завжди доповнювали один одного як дійсно дві половинки одного цілого. Чоловік мій ніколи ніяких причин для ревнощів мені не давав. Я ніколи не підозрювала його в невірності. У мене навіть думок таких не було. Після роботи одразу додому, гроші все в сім’ю. Ну зразковий сім’янин.
І тут як грім серед ясного неба. Його слова поділили моє життя на «до» і «після». Я до себе прийти не можу після почутого: «Все скінчено. У мене є інша. Я від тебе йду…».
Я коли дочці подзвонила і розповіла все, вона теж не відразу повірила. Як же так? А як же наша ідеальна сім’я? Як же двадцять шість років шлюбу? Значить, для нього все це нічого не значить…
Тривожні дзвіночки з’явилися ще на початку минулої осені. Я помітила, що чоловік до мене трохи охолов. А потім я почала сильно набирати вагу і він не соромився мені про це говорити. Чоловік постійно повторював, що я себе запустила і така дружина йому не подобається.
Я помітила, що дратую його. Він постійно чіплявся до дрібниць і заводився з пів обороту. А на початку березня мій чоловік сказав, що поїде в село допомагати своєму братові будувати будинок.
А тепер виявилося, що ніякого брата і будівництва за містом немає. І весь цей час він мене обманював і жив в іншої жінки. І це я не від людей дізналася. Це він сам мені в усьому зізнався.
А я наївна, сподівалася, що у нас все ще налагодиться. Я навіть пробачити його хотіла. Я благала його не йти від мене, не залишати мене одну. Але все марно.
Наші спільні знайомі мені розповіли, що чоловік пішов до значно молодшої від мене жінки, навіть кажуть, що він сам біля неї помолодшав. Те, що він до мене не повернеться, вже зрозуміло. Я дуже добре знаю характер, він ніколи не зробить крок назад. І від цього мені стає ще гірше.
Ніколи не думала, що зі мною таке може трапитися. Що мені робити тепер – я поняття не маю. Квартира є, але вона порожня і мені не потрібна. Машина є, дача. Чоловік все залишив і пішов тільки з валізою. А я не отримую від цього всього задоволення. Краще б у мене всього цього не було, але був би поруч він…
А він на прощання мені сказав: «Ти повинна мене зрозуміти. У мене з’явився шанс бути щасливим».
Ага, повинна… Тільки він своє щастя будує на моєму нещастю.
Фото ілюстративне – Emunto.
