8 місяців тому наша донька вийшла заміж. Живуть молоді окремо, винаймають квартиру. З свахою я бачилася всього кілька разів, коли приїжджали на день народження зятя і коли діти несподівано надумали переїжджати. Передзвонювалися час від часу, говорили про те, що треба молодим з квартирою допомагати, інакше вони довго на своє житло будуть збирати.
Ще на початку грудня я поцікавилася у доньки, які у них плани на Новий рік. Вона відповіла, що поки у них ще немає жодних планів, навіть не думали про це ще взагалі.
Ми живемо в селі, у власному будинку і чоловік запропонував зустрічати Новий рік у нас. У нас місця багато, на ділянці росте ялинка, вбираємо живе дерево на вулиці. Минулого року чоловік із молодшою дочкою закупили багато вуличних прикрас, підсвічування гарне, новорічного настрою вистачає. Кажу доньці, приїжджайте, шашлик посмажимо, посидимо. І маму нехай зять до нас кличе. Батько сказав, що з’їздить за свахою, вона живе в містечку за 50 кілометрів.
Дочка пообіцяла з чоловіком поговорити та ухвалити рішення, а наступний день зателефонувала і сказала, що вони приїдуть, але без свахи. Через тиждень я сама сваху набрала, стала запрошувати.
– Чого вдома одній сидіти? – кажу. – Чоловік тебе привезе, а 1-го ввечері або 2-го вранці назад доставить. Приїдь, весело буде. Та ніяких чужих. Тільки свої, моя сестра з чоловіком та її син з дружиною. Ти ж їх усіх на весіллі бачила, усіх знаєш. Якщо ти когось хочеш привезти із собою, вези, ми тільки раді будемо.
Сваха ні так, ні ні так і не сказала. Насправді, одна ситуація, якщо вона до друзів піде, а інша — якщо одна відзначати залишиться. А ще за день зателефонувала засмучена дочка.
– Свекруха дзвонила, вона сказала, що до вас не поїде. І взагалі вона образилася. І на нас, і вас.
– За що?
– За те, що ми з чоловіком відзначаємо у вас, а не в неї! Уявляєш? Образи до небес. Чому ми до батьків дружини їдемо, а не до мами чоловіка? Я, з її слів, сина від матері відриваю. Хочу міцніше прив’язати чоловіка до своїх батьків.
– Нікуди я не поїду, – заявила сваха невістці, – я хотіла у себе відзначити, щоб ви приїхали. І хай і свати приїхали теж. Чому в них, а не в мене?
А яке у неї? У неї двокімнатна, де ми там розмістимося? За столом посидимо і додому звалимо? Самі рахуйте, навіть якщо мою рідню не запрошувати, то нас із чоловіком двоє, молодих двоє, та наша донька молодша.
Якщо вона хотіла до себе всіх запросити спочатку, то треба було мені про це одразу сказати. І синові сказати з невісткою, коли вони її з нашого імені кликали. Набираю сваху знову.
– Це важливо, щоб у вас зібралися, а не в мене, – каже.
Пояснювати, що у нас великий будинок, а не дві кімнатки, що не треба чекати на таксі в ніч, коли з ними проблема, що ми заздалегідь питали її про плани, що вже гостей покликали? Пояснювала. Твердить своє:
– Ви зі мною не рахуєтеся, невістка сина від матері вирішила відірвати.
І слухавку поклала. Неприємна ситуація. І для зятя, і для нашої дочки. Начебто нормально спілкувалися і таке. Зять спробував ще кілька разів з мамою поговорити – без результату.
– Новий рік – сімейне свято, але якщо я не маю сім’ї, то піду до чужих людей, – скаржиться тепер сваха.
А я її не розумію. Ми ж її кликали, щоб сім’єю відзначити, всім разом. На порожньому місці капризи, я вважаю.
– Якщо у вас та сім’я в пріоритеті, – оголосила зятю його мама, – то і на мою допомогу з покупкою квартири можете не розраховувати!
Чоловік мій каже, мовляв, і не треба такої допомоги. Самі допоможемо. Не питання. Дочці скажи, хай зятю ні слова про гроші не каже. І про його маму жодного слова. Робимо вигляд, що все гаразд. Не буде її з нами — і гаразд. Не допоможе з квартирою? А ми й не розраховували.
На тому й вирішили. Зятя шкода, напевно мама на цьому не заспокоїться. А ми про нову родичку, здається, вже все зрозуміли.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
