У мене є дві дочки та син. Всі вже дорослі, все з сім’ями своїми живуть, дочки вже самі стали мамами, а я завдяки їм – бабусею. Синок в родині наймолодший і одружився зовсім недавно – ще й року не минуло після його весілля. Познайомилися вони в гостях у друзів, Устим почав до неї їздити в інше місто, там вони і одружилися. Син привіз невістку до нас і ми відразу відчули – не наша вона людина. Навіть не в плані статусу і зовнішності, а в плані її такого не дуже доброго характеру.
Вже по приїзду невістки я відчула, що до нас вона ставиться якось недружелюбно. Так, ми прості люди. На зустріч молодих запросили всю рідню. Ми тоді ввечері і пісні голосно співали, і танцювали, все як годиться. Невістка Оксана сиділа якась незадоволена постійно, дивилася на все це з обуренням. Прошу дочок своїх – подружіться трохи з нею, поговоріть, бо вона чужа в нашій родині, а так спільну мову хоч знайдете. Вони мені: «Ой, мамо, ти не розумієш. Таку пані ніхто не розговорить». Навіть ночувати молоді поїхали в готель – у нас же гості засиділися, спати заважають їм. Я просила дітей залишитися вдома, вже кімнату приготувала їм, постіль постелила, але Оксана навіть слухати мене не стала.
На наступний день вони приїхали, пішли в кімнату, невістку я майже не бачила за ці дні, хоч вона і виходила іноді звідти на кухню. Намагалася з нею поспілкуватися, але вона коротко відповідає і зникає за дверима. Через три дні син орендував для них окрему квартиру і вони пішли. Чесно – я аж зраділа, втомлювала мене моя невістка, ніби я перед нею в чомусь винна. Допомоги ніякої від неї не було в ці три дні: такими довгими нігтями як у неї навіть посуду не помиєш. Та й не звикли ми з чоловіком в своєму будинку ходити навшпиньки перед кимось. Так прості ми люди, так що тут такого.
До молодих на орендовану квартиру я ходити не стала – син захоче, прийде в гості. Я іноді через нього щось солоденьке передавала, я смачно печу і дуже люблю готувати. Син забирав, обіймав мене, щиро дякував і йшов. Мої дочки іноді заходили до брата, невістка до них зовсім не виходила, в телефоні сиділа. А моєї випічки у них вдома і не було: невістка завжди харчується правильно, не сприймає будинку нічого мучного чи жирного. Мабуть синок все на роботу забирає, колег пригощає. Ну й добре, ті хоч по-справжньому вдячні мені.
Взагалі, почала я здалеку, звичайно, а суть ось у чому. Для нашої сім’ї найважливіше свято, коли ми збираємося всією ріднею – це 8 березня. Навіть Новий Рік ми відзначаємо кожен у себе, а потім по можливості зустрічаємося на канікулах. Ну і дні народження – у кого як вийде прийти, але 8 березня – це святе, все до мами. Це не в наказовому тоні, просто так уже повелося. Я накриваю великий стіл, навколо багато квітів – від чоловіка, від зятів, від онуків і сина. Відзначаємо з розмахом і весело усією сім’єю.
Але ось син недавно забігав, щось походив трохи біля мене і сказав, що в цьому році порушить традицію. Я думала вони кудись їдуть з дружиною, як на Новий Рік – за кордон, але він сказав, що з дружиною вдома відзначить.
Не зрозуміла: якщо вони вільні, так що ж не прийдуть разом з родиною відзначити свято? Ну, мовляв, дружині не подобатися вся ця наша обстановка, де співають і танцюють. Кажу – приходьте на самому початку на годинку. Але ні – Оксана і цього не хоче, їжі багато жирної та смаженої, а вона такого не їсть.
Я тоді сина прямо запитала: Ми їй просто не подобаємося? Не її поля ягоди? «Ну так, – каже. – Так воно і є! У неї батьки такі – типу аристократи! ». Але нелюбов – це не означає, що нас, як батьків, поважати заборонено тільки тому, що ми прості люди. Навіщо заради її примх сімейні традиції порушувати? Я ж багато чого не прошу – тільки один день в році приділити матері і своїй родині.
До речі, у мене і день народження в березні, і я вже передбачаю, що буде те ж саме, хоча цей день мені менш важливий, ніж 8 березня. Прошу сина – ну ти то хоч на годину прийди, щоб мене привітати. Він каже: «Постараюся, але швидше за все прийду на день раніше або пізніше, все ж жіночий день, Оксана образиться, що я не з нею».
Якось прикро мені після всього. Син лише одружився, а невістка мене вже не любить, але я ж нічого не зробила їй, завжди була ввічлива і привітна до неї. Навіть думок недобрих не було, бо й сама доньок маю і вони теж невістки. А якщо Оксана нас не любить, бо ми прості люди, то що я тут можу зробити?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
