Я в шлюбі з Олегом живу вже трохи більше трьох років, і у нас з чоловіком існує одне важливе та серйозне правило – поки у нас не з’явилися діти, ми за все платимо з ним навпіл, щоб було справедливо та ніхто не ображався, а відповідальність однакова була.
Те ж саме стосується і всіх інших побутових питань – існує графік, коли хто йде в магазин, готує або робить генеральне прибирання квартири.
Для усіх загальних витрат у нас є окремий конверт, куди ми один раз на місяць вносимо певну суму, обоє однакову.
Є, звісно, така собі скарбничка на відпустку та на розваги та кафе. Нас обох влаштовує таке ведення сімейного бюджету, адже я зовсім не з тих жінок, які люблять витрачати своє життя на вирішення побутових проблем – прати, готувати, прибирати за всією сім’єю, а також виховувати дітей на самоті, а чоловікові лише роботу поза домом довірити.
Тому я вважала це гарною ідеєю: разом заробляємо, разом з Олегом робимо усі домашні справи. Тим більше що усі жінки, які живуть за подібним принципом, найчастіше працюють нарівні з чоловіками.
Лише їх чоловіки після трудового дня відпочивають перед телевізором, а жінкам доводиться продовжувати “працювати” ще в другу зміну і за безкоштовно, до речі: прати, прибирати, готувати.
Живемо ми з Олегом в квартирі, яка належить йому. З приводу житла, ми домовилися, що я оплачую трохи більше половини комуналки, і більше він ніяких претензій до мене не має.
Але недавно у нас в гостях були друзі, і присоромили нас з ним з приводу нашого старого ремонту, напевно в останній раз тут щось робилося років 10 або 12 тому.
Мені до їх слів було зовсім байдуже. Я не так багато часу проводжу вдома, щоб виникло бажання милуватися модними і красивими дорогими шпалерами, а ось Олег після цих слів засмутився.
Він уже майже кілька тижнів ходить з поганим настроєм, сумний та повторює, що йому не подобається жити в такій неохайній квартирі, і що пора зробити вдома ремонт.
Коли я говорю йому: “роби вже, якщо так хочеться”, то він починає виказувати мені своє незадоволення на тему того, що я тут нібито живу на всьому готовому.
Я згодна оплачувати наші спільні витрати навпіл, але ремонт в його квартирі робити не збираюся – ще чого не вистачало мені для повного щастя. Чоловік же, як на диво для мене, так надихнувся цією ідеєю, що навіть потрібну суму витрат розрахував.
Я не маю зовсім нічого проти цієї ідеї, але витрачати свої гроші не хочу, адже це лише його власна квартира, а не моя. Ніяк не можемо знайти компроміс і вирішити, хто ж повинен все оплачувати. Олег мене вмовляє взяти кредит мені та віддавати ми його будемо навпіл. Але це величезна сума, бо ремонт гарний зараз – це розкіш.
З одного боку я розумію свого чоловіка, але і вкладатися в те, що належить тільки йому – не хочу зовсім. Я готова допомогти фізично, але чоловік збирається наймати майстрів, щоб все було зроблено професійно та красиво.
Але що мені найбільше не подобається і що не зрозуміло мене, так це те, що по суті це ж його лише власне бажання, а не моє. Так хто повинен платити в цій ситуації, щоб було справедливо?
Фото ілюстративне.
