Рік тому мій син розлучився і повернувся додому. Мені дуже прикро, що так сталося, адже за 20 років сімейного життя він повернувся з одною валізою.
Все залишив син дружині і дітям. Ну що ж, це його вибір. Але зараз він просто залишився ні з чим, і в свої 42 роки повинен починати все заново.
Мені 65 років, ми з чоловіком живемо в селі, в невеликому власному будинку. Зараз син живе з нами, а куди ж йому і ще йти? Та я не згідна з тим, що син все залишив моїй невістці.
Так, у них є троє діточок, але ж син не збирався їх кидати, він був готовий платити аліменти, але ж не віддати абсолютно все!
Ще до весілля я побачила, що щастя там не буде синові, невістка захотіла жити з своїми батьками. Син пішов до них в зяті. Коли він до них прийшов, то застав одну стару хату, а залишив тепер їм великий добротний будинок, який будував своїми силами і за свої гроші.
Вони встигли навіть квартиру однокімнатну купити, для старшої доньки. Онучці вже 18, вона студентка, щоб не жила в гуртожитку, от син і постарався.
Розлучатися захотіла невістка, бачте, вона нарешті зрозуміла, що вони з моїм сином не пара, характерами не зійшлися. Я цього ніяк не можу второпати, як можна таке казати, проживши разом 20 років і маючи трьох спільних дітей.
Але син у мене гордий, зібрав у валізку свої речі і сказав дружині, що не буде подавати на розподіл майна. Скільки я його просила, щоб він хоч ту однокімнатну квартиру собі забрав, а він не хоче.
Гордий він, але я цього аж ніяк не схвалюю. Невістка його просто використала, а тепер вигнала. Зараз він живе у нас, дуже занепав духом, прийде з роботи, закриється в своїй кімнаті і мовчить.
На мою думку, невістка дуже неправильно вчинила. Вони разом всього досягали, то ж зараз треба було б ділитися.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
