Донька зібралася заміж, але мій майбутній зять мені дуже не подобається. Ось і не знаю тепер, чи то скасовувати все, то чи що робити. Може, це Бог відводить від цього шлюбу…
Ми з чоловіком купили їм квартиру. Люди ми небагаті, витратили ми на цю справу все, що у нас було.
Мали певні накопичення за багато років, гараж продали, ще дещо по дрібниці, плюс я у сестри позичила трохи. Одним словом, купили, можна сказати, з останніх сил.
Записали квартиру на дочку, хоча чоловік говорив, може, на себе поки-що запишемо?
Але я вирішила – ні, нехай вже у дочки буде своє гніздо з самого початку! Я вважаю, що ми гарну справу для молодих зробили.
Квартира, звичайно, не шикарна, там ремонт потрібен, і грунтовний. Грошей у нас на це зараз немає зовсім.
Але ми з чоловіком собі подумали, що ремонт вже сам зять зробить, якщо квартира йому дісталася в подарунок.
І тут зять нас неприємно здивував, він заявив, що свої гроші в не своє майно він вкладати не збирається.
Ми з батьком аж дар мови втратили – як це, говоримо, в чужу?
А він – ну, у мене на цю квартиру ніяких прав немає і не буде в разі чого! Ремонтуйте, каже, її самі!
Мало того, ще й обстановку, виявляється, повинні купити ми. Він згоден лише дрібниці придбати, які зможе забрати з квартири, в разі чого.
Чесно кажучи, я навіть не стала уточнювати, що він має на увазі під словом «дрібниці», чайні ложки, чи що?
Майбутній зять заявив, що має намір збирати на своє житло. Тому що, бачте, у Галини тепер квартира є, а у нього немає…
Зіна Андріївна не приховує обурення.
Тобто чоловік тридцяти років планує прийти на все готове до дружини, це як? Я йому кажу: добре, плати тоді за проживання орендну плату!
Дочка засмучена, просить нас мовчати вже, бо так ми вкрай посваримося. Не треба мені нічого, каже, краще ми будемо квартиру знімати, як спочатку планували.
А ми з чоловіком тепер думаємо, що нічого доброго з таким зятем не буде. Справа вже не в квартирі навіть, це просто показник.
Людина абсолютно не хоче вкладатися в сім’ю, і за два тижні до весілля думає про те, як буде ділити майно при розлученні…
Може, це і правильно в цивілізованих країнах, не сперечаюся. Але не у нас…
Одним словом, не подобається це мені.
От тепер я думаю, мовчати, так як дочка просить, чи відразу зятю виставляти свої умови?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
