Ще до весілля батьки мої купили мені квартиру. Тоді я вже зустрічалася з Віктором, ми планували весілля, і мої батьки хотіли записати це житло на нас двох.
Але, коли вони побачили свою майбутню сваху, то передумали, і записали житло на мене, щоб квартира стала дошлюбною власністю.
Віктор був не проти, ми після весілля відразу взялися робити ремонт а квартирі. Ремонтом повністю займалися ми, але при цьому свекруха регулярно тицяла свій ніс у все, що відбувалося. Все їй треба було прокоментувати.
А робила вона так тому, що дізналася, що квартира записана лише на мене. Відтоді вона називала моїх батьків скупими і жадібними. Вона постійно наголошувала на тому, що якщо квартира лише моя, то і ремонт в ній ми маємо робити за свої гроші, а її син тут ні до чого.
При цьому, свекруха приходила до нас і не соромилася забирати у нас залишки будматеріалів. То фарбу, то шпалери. Аби що-небудь, але прихопити.
Ми на це намагалися не звертати уваги. У нас була мета якнайшвидше закінчити ремонт і спокійно жити, проте, спокій нам, хіба що, снився.
Як тільки ми доробили ремонт, почали вилазити різні сюрпризи, і то не дуже приємні.
Наші знайомі стали мені говорити, що свекруха всім розповідає, що квартира, в якій ми живемо, це квартира її сина.
В розповідях свекрухи раптом моя квартира стала її, точніше – її сина. І купив її саме він.
А одного разу я не пішла на роботу, бо погано себе почувала, як раптом я почула, що повертається ключ в замку. Я здивувалася, адже я нікого не чекала.
З коридору почувся голос свекрухи, яка привела свою подругу Тамару, щоб показати їй квартиру, яку купив її син.
В розмові вона згадала і мене не дуже добрим словом, мовляв, як мені, такій поганій, пощастило з чоловіком. І вона дуже сподівається, що все-таки скоро ми розлучимося і він знайде кращу кандидатуру.
Тітка Тамара нарікала, що припустилися помилки. Купили квартиру у шлюбі. Тепер доведеться її ділити. Потім поцікавилася, чи не чекають на молоді поповнення. Адже син вихований правильно, не зможе кинути жінку з дитиною.
Свекруха запевнила, що у її сина зі мною не буде дітей. А на роль матері вони кращу кандидатуру знайдуть.
Я не могла повірити у почуте. Мені здавалося, що я сплю. Я сховалася за шафу, бо мені стало цікаво, що ж буде відбуватися далі, я зрозуміла, що зможу почути ще багато цікавого про себе.
Увійшовши в квартиру, свекруха почала нарікати на безлад. Її обурила незаправлена постіль.
– От була б дружина гарною господинею, такого точно не було б. Ось, Наталочка, це те, що треба. І наготує, і прибере.
Походили вони по квартирі, Тамара не могла нахвалитися, який молодець син свекрухи, а потім, вони зібралися і пішли.
Я довго не могла прийти до тями від почутого. Коли чоловік повернувся додому, я йому все розповіла.
Він почав жартома згадувати, що це за Наталя така. Виявилося, що це дочка цієї Тамари.
Чоловік теж повідомив, що ще у студентські роки батьки вирішили одружити їх.
Я заспокоїлась. Потім згадала про ключі. Поцікавилась у чоловіка, звідки його мама має ключі. Він сказав, що не давав матері нічого. Видно, вона сама їх узяла. У них пропала якраз зв’язка ключів. Ось, найімовірніше, її забрала його мати.
Після всього, що сталося, я сказала чоловікові, що не хочу більше бачити його маму у себе вдома.
Я думала, що чоловік буде проти, але в цьому випадку він визнав, що його мама абсолютно не права, і підтримав мене, сказав, що сам з нею поговорить.
Якби мені хто розповів таку історію, то я б не повірила, що таке буває, але це сталося зі мною.
В цій ситуації я радію лише з одного – добре, що мій чоловік зовсім не схожий на свою маму.
Головне, щоб вона в наше життя більше не втручалася, а ми разом вже якось дамо собі раду.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
