fbpx

Ще 23 роки тому ми всією сім’єю переїхали жити в Австралію. Батько знайшов для нас якусь невеличку квартиру, але сам жив окремо. Це вже пізніше я зрозуміла, чому. У нього там була вже інша сім’я. Через пів року мої батьки розлучилися, і ми залишилися практично самі в далекому чужому краю

23 роки тому, коли мені було всього 16 років, ми всією сім’єю переїхали жити в Австралію.

Я не знаю, чого мій батько вибрав саме цю країну, але мама погодилася, ба навіть, вона сама наполягала на тому, щоб він нас туди забрав.

Справа в тому, що батько виїхав перший, і кілька років його не було вдома. Мама нас з сестрою ростила практично сама.

Потім по селі, де ми жили, почали ходити слухи, що у батька на чужині є інша, от мама і захвилювалася, стала вимагати, щоб батько нас забрав до себе.

Ми тоді не мали свого житла, жили з бабусею в її старій хаті, то ж спочатку основною метою у батьків було заробити на житло.

В той час було дуже важко виїхати за кордон на постійне місце проживання, але нам вдалося.

Батько знайшов для нас якусь невеличку квартиру, але сам жив окремо.

Це вже пізніше я зрозуміла, чому. У нього там була вже інша сім’я.

Через пів року мої батьки розлучилися, і ми залишилися практично самі в далекому чужому краю.

Один Бог знає, як нам було важко, але ми витримали.

Зараз мені 39 років, я заміжня, маю двоє дітей. Живемо ми в Лондоні, чоловік мій теж українець, але його сім’я емігрувала ще тоді, коли він був дуже маленьким.

Моє життя склалося чудово, про маму свою я не забуваю. Вона теж живе в Англії, ми з сестрою їй дуже допомагаємо, бо маємо таку можливість.

А нещодавно мене розшукав мій батько. Ми про нього нічого не чули більше 20-ти років, а тут він з’явився.

Знайшов він мене спочатку через соцмережі, а потім і особисто приїхав.

У батька мого життя з тією жінкою не склалося, вони розлучилися, вона все у нього забрала.

До того ж, тепер він ще й захворів, йому потрібна допомога – і гроші, і догляд, от він про нас і згадав.

Батько розуміє, що до мене жити він не піде, бо в мене чоловік і двоє дітей.

У моєї сестри така ж ситуація.

А от мама наша живе сама, ми їй квартиру знімаємо і оплачуємо. Батько хоче, щоб я переконала маму, аби та його прийняла назад.

У мене дуже змішані почуття. Я розгубилася і просто не знаю, що робити.

По-людськи – батька шкода. Але як я згадаю, як він з нами повівся, то руки опускаються.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page