fbpx

Сестри моєї не стало давно. У неї донька залишилася, Соломія. Я їй хрещена мама, вона горнеться до мене, як до рідної. Має вже і чоловіка, і дітей. Нещодавно я дізналася, що вона знайшла підробіток собі, на двох роботах працює. Чоловік з листопада вдома сидить, роботу ніяку знайти не може. – А чого б йому не сидіти. Дружина з останніх сил на двох роботах працює, а він сидить. Ну нехай. Він так і ще рік просидить. Звільняйся з усіх своїх робіт і підробітків. Ось завтра прийдеш, і директору заяву на стіл поклади. Якщо в будинку їсти нічого, а чоловік лежить на дивані – лягай поруч! День, два, три полежить, потім підніметься і побіжить на роботу, ось побачиш. А так, знаєш, поки будеш працювати на двох роботах, нічого не зміниться, – сказала я Соломії. Вона тепер не телефонує мені, але хіба я сказала неправду

“Ой, я на цьому тижні ніяк не можу, тітко Маріє, – говорила мені Соломія, донька моєї сестри по телефону – До шести на роботі, потім маю підробіток до восьми. Так, знайшла, а що робити – дітей годувати треба. Так, кожен день, крім неділі. Тітко Маріє, та знаю, що не можна запускати, але часу не маю, ніяк виділити його для себе не можу. Ось Мирослав мій знайде роботу, тоді обов’язково піду. Ну звідки я знаю, коли він знайде. Він шукає, але все ніяк”.

Моєї сестри Галини не стало давно. Залишилася у неї донька, Соломія – моя похресниця. І тулиться до мене, і горнеться, я їй тепер за маму рідну.

Соломії 35 років, а вона така трудівничка. Дивлюся на неї і захоплююся, але шкода її, бо щось останнім часом стала недобре себе почувати. Я в поліклініці працюю, записала її на огляд, а вона все часу на себе не знайде.

Я їй кажу, що потрібно відпрошуватися з роботи. Не відкладати. Здоров’я потім ніхто не поверне! А вона мені:

“Ой, хрещена, ну тільки ти не починайте ще ви, з роботи сьогодні не відпроситися. Катерина Степанівна у відпустці, Аліна на лікарняному, я взагалі зараз одна. Хто мене відпустить? Навіть на півгодини, я думаю, навряд чи”.

А ввечері у Соломії підробіток. Влаштувалася підлоги мити на нашому складі. “Тільки дуже не розповідайте про це, добре? Я не те, щоб соромлюся цієї роботи, але не хочу, щоб обговорювали наші пані на роботі, які всі з себе”, – сказала якось мені племінниця.

Я сказала, та кому я розповім, я ні з ким з вашої філії і не спілкуюся особливо. Не турбуйся. Слухай, але це ж важко. Там площа така величезна, і після робочого дня йти мити підлогу. Як ти справляєшся?

“А що робити? Гроші потрібні. Двоє дітей, самі розумієте. Мирослав як роботу втратив, так поки що нічого не знайшов, а жити якось треба!”, – виправдовується вона.

– Почекай. Це він з Нового року так і сидить без роботи?

– Навіть раніше, з листопада. Він не сидить, щось там шукає, пише, телефонує. Але толку поки немає. З роботою зараз непросто.

– Чудово влаштувався, з листопада сидить, пише, шукає. А чого б йому не сидіти. Дружина з останніх сил на двох роботах працює, а він сидить. Ну нехай. Він так і ще рік просидить. Звільняйся з усіх своїх робіт і підробітків. Ось завтра прийдеш, і директору заяву на стіл поклади. І можеш навіть два тижні не відпрацьовувати, я тобі довідку випишу, а ти на огляд прийдеш.

– А що ми їсти будемо? Куди звільнятися?

– Ось просто звільняйся внікуди, і все! Якщо в будинку їсти нічого, а чоловік лежить на дивані – лягай поруч!

– А діти?

– І їх поруч укладай. Чоловік – глава сім’ї, він прийняв рішення сидіти голодному. Так, значить, йому і скажи, що усі будете робити так, як він. І лежи! Навіть пальцем ворухнути не думай. День, два, три полежить, потім підніметься і побіжить на роботу як миленький, ось побачиш! А так, знаєш, поки будеш працювати на двох роботах, нічого не зміниться!

Соломія засмутилася, не очікувала такого почути. Але мені шкода її, як рідну, не можу дивитися, як вона одна працює одна на всіх.

А що ще їй можна порадити? Ну хіба я не права?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – chasdiy.

You cannot copy content of this page