Ми з сестрою відразу як вийшли заміж, то пішли жити до своїх чоловіків. А в нашому будинку жили самі батьки. Звичайно, ми по черзі до них в гості приходили, допомагали.
Коли батьків не стало, дім ми успадкували в рівних частинах. І хоч ми там жити не збиралися, але вирішили вкладати в цей будинок, кожна в свою половину – зробили два окремі входи, добудували трохи збоку, провели всі зручності в будинок – вийшло краще, ніж ми думали. Туди ми приїжджали як на дачу, всі свята і вихідні проводили разом родиною.
Згодом донька сестри, моя племінниця, вийшла заміж, вона захотіла жити в нашому будинку і сестра віддала їй свою половину. Але два роки тому моя сестра сама розлучилася з своїм чоловіком і в зв’язку з цим у неї виникли проблеми з житлом.
Розходилися вони дуже гучно, у нього з’явилася інша, а сестра про це дізналася і не захотіла пробачити. Оскільки вона жила у чоловіка і прогавила той момент, що всі документи на їхнє майно були на свекрусі, то після 25-річного шлюбу вона практично залишилася ні з чим.
Прийшла сестра і стала плакатися, що їй нема де жити, і що вона хотіла б якийсь час пожити в нашому будиночку, але в моїй половині, оскільки її зайнята.
Мені було шкода сестру і я її впустила. Тим більше, я була впевнена, що все якось налагодиться і ми щось придумаємо. Щоправда, в якості “відкупного” чоловік віддав моїй сестрі автомобіль, старенький такий, але вона могла щодня ним їздити на роботу.
Одним словом, сестрі таке життя підійшло, її все влаштовувало, і в якийсь момент я зрозуміла, що сестра хоче там жити. До слова, я житлом забезпечена, мої діти теж, тому мені не дуже вже аж так потрібен той будинок, але все ж.
Я запитала сестру прямо – які у неї плани на майбутнє, а вона мені відповіла, що хотіла б і далі так жити, це доволі зручно, адже поряд з донькою.
Тоді я їй запропонувала, нехай вона викупить у мене цю половину. Так, грошей вона не має, але у неї є автомобіль. Вона б могла ним розплатитися, мені такий варіант підходить.
Та сестра замість того, щоб подякувати, дуже образилася на мене, мовляв, я її останнього хочу лишити – як же вона буде на роботу щодня без авто добиратися. І додала, що сестри так не поступають. А я досі не можу зрозуміти, що не так я сказала? Як на мене, то пропозиція цілком нормальна.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
