Є у мене рідна менша сестра. Маринка має двох діток. У неї син та донька 8 років та 4 роки. Зовсім недавно, я вирішила взяти її дітей, своїх племінників до себе на час невеличких канікул. Марина з чоловіком вирішили на сімейній нараді поїхати на відпочинок, а дітей залишили мені.
Не один раз я сама зверталася до них про допомогу, і тому хотілося відповісти тим же, я була рада стати їм в нагоді.
Я завжди вважала, що мої племінники добрі та гарно виховані дітки. Принаймні, таке враження вони справляли на мене під час наших спільних зустрічей. Коли я привезла своїх племінників до себе додому, вони були дуже сором’язливі і мовчазні. Воно й не дивно – в чужому домі, без батьків, вони почували себе не дуже затишно, малі ще зовсім. Моя сім’я поставилася до дітей дуже добре. Дочка моя вирішила, що вона гратиметься весь час з сестричкою, і вони весело проведуть ці два тижні.
Але ці дні були дуже не прості, я так втомилася. Я буквально рахувала дні до приїзду сестри!
Через пару днів мої племінники стали зовсім іншими дітьми, наче підмінив їх хтось. Мабуть вони звикли до нас, освоїлися добре в нашому домі і вирішили показати все, на що здатні.
Племінники стали виставляти мені якісь постійні претензії – не подобалася моя їжа, ігри або розваги. Вони могли не прийти на вечерю, сказавши, що не хочуть їсти запропоновану їжу. Мені доводилося підлаштовуватися під всіх. Та й запити у племінників були незвичайні.
Вони не хотіли їсти ту їжу, яку я зазвичай готувала своїй рідній доньці. Іноді, коли ми збиралися якось провести час з дітьми, мої племінники могли просто відмовитися йти з нами. І це при тому, що старалися ми саме для них, щоб якось гарно провести час, я старалася дуже. Не хотілося, щоб діти нудьгували в квартирі. Вони не виявляли ніякої поваги до мене і чоловіка.
Ще трохи пізніше я помітила якусь різкість в їх висловлюваннях. Скажу чесно, моя дочка не дозволяє так говорити з іншими людьми, в тому числі і зі мною. А від них я взагалі ніколи поваги і вдячності не бачила. Вони усім були незадоволені.
З іграми у нас теж були складнощі. Мій племінник зламав буквально все іграшки нашої доньки. Вона так засмутилася, довго сумувала після того, я розумію її, там були іграшки з її раннього дитинства. Мені було шкода її, але що я могла зробити? Не могла ж я сваритися чужу дитину.
Племінниця ж навпаки, не проявляла ніякого інтересу до іграшок. Їй не подобалася ні одні з них. З моєю донькою вона теж не гралася зовсім. Сказала, що вона нудна і не цікава.
І це ще не все. Я не могла впоратися з ними – не виходило ні попросити їх купатися, ні лягти спати раніше. На всі мої слова – ігнорування або відмову. Щоб я не сказала їм зробити, щоб не просила і не пропонувала, відповідь у них буда одна – у них вдома по-іншому, вони так не звикли робити.
Всі ці дні мій будинок стояв на вухах! У квартирі шум, крик, біганина. Я розумію, що це діти, але вони повинні розуміти, що треба слухати дорослих, хоч якось ще і на когось зважати.
Не знаю, як моя рідна сестра справляється з ними? Або це тільки зі мною вони так себе ведуть. Невже сестра не помічає, що діти ростуть у неї такі. Може мені сказати їй, адже вона рідна мені людина, щоб вона звернула увагу на їх виховання, щоб навчила їх елементарному порядку та повазі. Або взагалі не втручатися, в їх життя нехай виховує, як хоче?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – air-hair.
