fbpx
Життєві історії
Сестра розлучилася після 22 років спільного життя. Я їй неодноразово говорила: «Звари чоловікові борщ, і попрасуй сорочку, та й каву зранку принеси! Діти дорослі, впораються самі, ти повинна чоловікові увагу приділяти». Так вона мене не послухала і висміяла, але виявилося, що я мала рацію

Мою рідну сестру кинув чоловік. Не повірите, але я не на її стороні, я підтримую її чоловіка. Так, я дійсно солідарна з тими чоловіками, які вже самі, будучи немолодими, йдуть від своїх дружин, якщо це заслужено.

Я аналізую розлучення деяких своїх знайомих і оцінюю їх об’єктивно: у багатьох розлученнях винні самі жінки, хоч вони потім бідкаються і шукають жіночу солідарність. Сказати їм прямо правду – означає їх образити! Пожаліти її – нечесно! Краще промовчати, але вже накипіло – хочеться висловитися.

Сестра розлучилася після 22 років спільного життя. З молодої капризулі вона перетворилася в старіючу бабусю з казки про золоту рибку. Якщо в юності чоловікові подобалося виконувати її забаганки, то до похилого віку дружина почала проїдати йому лисину, стала просто жадібною, нестерпно сварливою, в результаті залишилася біля розбитого корита. Точніше – з усім майном, але без чоловіка.

Шкодувала, але було вже пізно – чоловік її ні на кого не проміняв, а просто пішов. Найбільш безглуздими здавалися її голосіння: «Я йому всі роки життя віддала, а він, невдячний!». Не раз мені хотілося їй пояснити – що він віддавав їй роки життя, а вона ними користувалася собі на втіху. Ось йому і набридло!

Світлана, моя сестра, після багатьох років спільного життя, раптом вирішила, що доглядати за собою необов’язково. «Нікуди чоловік вже від мене не дінеться» –вирішила вона. Ходити вдома в лахмітті, нечесаною було нормою, розповніла до неможливості. Зрозуміло, що чоловіки з боку на неї не дивилися, але вона завжди говорила: «А що мені інші? У мене мій є, мені вистачить».

Але у чоловіка теж же є очі. В один прекрасний день він просто пішов з сім’ї, а сестра залишилася самотньою. Вона потім «на зло» схудла, але хто ж їй заважав це зробити раніше? Тепер худа і самотня.

І таких прикладів безліч. Жінки не беруться за розум, поки не дійде до розлучення. Начебто за багато років вже подружжя повинні бути як рідні, але виходить все навпаки – все руйнується по цеглинці.

А чоловіки як вулкани – терплять, терплять, а потім їх уже не зупинити! І нічим їх не втримати – ні благаннями, ні дітьми, ні онуками. Тільки ось у чому проблема: вільний чоловік навіть у похилому віці з усіма недоліками, все одно залишається затребуваним у жінок (якщо він не присів на стакан), а ось жінці після 40 років дуже важко нову сім’ю створити. Старається, омолоджується, фарбується, зачіску робить, і все якісь безглузді романи на стороні, а чоловіка для сімейного життя знайти не можуть.

А чому мені не шкода Світлану, та тому, що не берегла вона свого чоловіка, хоча я її попереджала. Постійно жалілася: «Набрид вже чоловік зі своїми претензіями – сорочку йому погладь, борщ звари! А у мене діти, внучок маленький! Мені не до борщів зараз».

Я їй кажу: «Звари чоловікові борщ, і погладь сорочку, та й каву зранку принеси! Діти дорослі, впораються самі, ти повинна чоловікові увагу приділяти». Так вона мене не послухала і висміяла, але зараз самі побачите результат! Хто правий?

Так що якщо не хочете залишитися самотніми – бережіть своїх чоловіків під час шлюбу, не запускайте себе, не діставайте чоловіка своїми скаргами. У більшості розлучень з великим подружнім стажем винна сама жінка – берегиня вогнища! Воно може і згаснути, якщо за ним не стежити.

Фото ілюстративне – kiteliberty.

facebook