Коли я читаю історії про те, як в родині люди не можуть поділити спадщину, я розумію, як мені пощастило з сестрою.
Люба не лише відмовилася від спадщини в мою користь, але і так мені допомогла, що я досі не вірю, що таке взагалі буває.
Люба – старша за мене на 3 роки, вона першою поїхала з дому. Вона добре вчилася в школі, і сама поступила в інститут.
Там теж була найкращою студенткою, тому відразу після закінчення знайшла роботу.
Сестра багато працювала і добилася усього сама. Вона купила собі житло, машину, і в цілому зараз вона доволі забезпечена людина.
Єдина сфера, яка, на жаль, залишилася нереалізованою, це – особисте життя. Люба не вийшла заміж, і не має своїх діток, хоча на вигляд вона дуже красива жінка. Просто якось так не щастить, і все.
Я вчилася не так добре, як сестра, тому в інститут і не поступала. Я вийшла заміж і залишилася жити біля мами.
Мій чоловік відразу сказав, що не буде вкладатися в чуже майно, тому наполіг на тому, щоб мама вже зробила документи на хату на мене.
Для цього мені треба було переконати сестру, щоб вона відмовилася від спадщини. А в неї тоді ще своєї квартири не було, вона орендувала житло.
Мені було соромно про це просити сестру, адже це було не зовсім чесно по відношенню до неї.
Але Люба сама здогадалася, приїхала якось в село і сказала, що відмовляється від своєї частки на мою користь.
Більше того, сестра сказала, що чим зможе, ти нам поможе. Головне – щоб мамі біля нас добре жилося.
Люба свого слова дотримала, і поки ми будувалися, ремонти робили, вона давала нам гроші.
Я все записувала собі в зошит, і обіцяла, що прийде час, і я все їй поверну.
Та повертати особливо не було звідки, бо працював один чоловік, а я сиділа в декретах. У мене зараз троє дітей.
Тим часом, Люба весь цей час не переставала фінансово нас підтримувати, а я продовжувала писати все в зошит, в надії, що колись я таки поверну борг сестрі.
Роки минули, мої діти підросли, а борги мої лише зростали, я вже весь зошит списала.
В минулому році я наважилася поїхати в Польщу на заробітки. Коли повернулася, привезла з собою кругленьку суму, і відразу вирішила, що віддам якусь частину боргу сестрі.
Я приїхала до Люби з грошима, а вона сказала, що нічого брати у мене не буде, і що ці гроші вона давала не як позику, а просто так, бо мала таку можливість і хотіла мені допомогти.
Сказати, що я ошелешена, це нічого не сказати. Яка ж у мене чудова сестра!
Адже багато людей мають гроші, та чи всі готові ними ділитися?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.