Нещодавно не стало нашої мами, якій було 82 роки. Так склалося, що мама до останнього ходила на своїх ногах, навіть город ще хотіла садити, тому те, що її раптово не стало, стало для нас повною несподіванкою.
Заповіту мама не залишила, і спадкоємців залишилося двоє – я і моя сестра.
Я сподівалася, що сестра відмовиться від своєї частки, адже Віра давно живе в Італії, але вона повернулася, щоб вступити в права спадщини, чим мене дуже здивувала.
На похорон мами сестра не приїхала, вона сказала, що її з роботи не відпускають. А коли справа дійшла до спадщини, то сестра вже тут як тут.
Відколи я вийшла заміж, я жила поряд з мамою в селі, і щодня до неї заходила.
Сестра в місто поїхала, там заміж вийшла, і до мами приїжджала рідко.
А потім, коли її син виріс, вона з чоловіком розлучилася і в Італію поїхала на заробітки.
Звідти сестра мамі жодного разу не те, що гроші, навіть посилку не вислала.
Одного разу мама сказала, що хотіла б спробувати італійських макаронів, так я в магазині їх купила, а мамі сказала, що то Віра з Італії передала.
У мами в хаті води не було, вона до криниці мусіла щодня ходити. А взимку ми з чоловіком мамі воду носили.
Я сестрі запропонувала, щоб ми скинулися, і мамі в дім воду провели, так Віра тоді відмовилася, сказала, що вона собі на квартиру гроші складає.
Воду в дім мами ми таки провели, але за свій кошт, навіть кредит для цього взяли.
І після цього, сестрі вистачило совісті приїхати і претендувати на половину будинку.
От навіщо їй ця стара хата, вона ж точно в Італії вже на квартиру собі гроші зібрала.
Будинок мами ми чесно поділили, не питання. Та чомусь у мене зовсім зникло бажання спілкуватися з сестрою.
Вона поїхала в Італію, а будинок просто стоїть пусткою. Ні продати половину, ні йти жити в свою одну кімнату (будинок невеликий – дві кімнати, кухонька, і ванна кімната, яку вже ми з чоловіком добудували).
Не знаю, навіщо сестра так зробила? Може, вона хотіла, щоб ми їй заплатили?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
