На сьогоднішній день так вийшло, що зараз я сама доглядаю свою стареньку маму.
В той час, як моя рідна сестра Віра в Італії заробляє великі гроші для себе.
Так, в моєї Віри є чоловік, троє дітей, їй потрібні гроші, адже життя зараз непросте.
Але хіба можна так поводити себе в цій ситуації.
Виходить так, що всю турботу за нашою рідною мамою сестра моя просто поклала лише на мене одну, на сьогоднішній день.
Коли чоловік Віри залишився без роботи і, єдине, що йому пропонували, роботу охоронцем в невеличкому магазині всього за 4 тисяч гривень, на той час.
То моя рідна сестра Віра зрозуміла, що так більше не можна, адже їм не просто тепер буде забезпечувати свою сім’ю.
Вони дітей не прогодують на такі мізерні гроші, адже й вона заробляла небагато зовсім, тому потрібно щось змінювати в житті.
Згодом сестра моя поїхала працювати в Італію, вони так вирішили сім’єю, довго говоривши про це.
А чоловік Віри залишився сам вдома, з дітьми ледве встигає, хоча на роботу й досі не ходить.
Але воно й зрозуміло, він чоловік, а дітей у них троє, тому догляд потрібен хороший і часу в чоловіка на це піде більше, ніж в рідної матері.
У них ще й господарство велике, до всього, тому роботи чоловікові Віри Тарасові вистачає і вдома.
Але зараз занедужала наша вже немолода мама, у неї проблеми, на жаль.
Мама наша була в стаціонарі в нашому районі.
А потім фахівці сказали, щоб забрати її додому, але саму вже не залишати, мамі потрібен догляд, біля неї варто знаходитися постійно.
У нашої мами лише дві доньки: я і Віра, моя рідна сестра.
Крім нас у неї нікого немає, тому поки Віра заробляла гроші на заробітках, я забрала нашу маму з села, з її невеличкої хатини, до себе в місто в свою невелику однокімнатну квартиру.
Віра мені дуже дякувала за розуміння, казала, що приїде скоро і забере маму до себе, щоб мені було трохи легше і я могла відпочити.
Пів року мама жила у мене в квартирі, тоді сестра приїхала вперше в Україну.
Навезла різного добра і одягу мамі, грошей, особливо, не шкодувала.
Віра тоді сказала, що має ще поїхати знову, бо за домовленістю, ще має 2 місяці відробити, щоб з нею повністю розрахувалися, її там чекають і на неї розраховують.
Сестра просила мене зачекати ще трохи.
Віра поїхала заробляти гроші, а я знову залишилася з мамою, як і до того.
Відтоді, минуло ще пів року.
Весь час я просила свою рідну сестру приїхати додому, забрати трохи маму до себе.
Мені 40 років, я досі не заміжня, та й часу на своє життя немає, з роботи відразу біжу додому маму годувати, знаю, що вона мене весь день чекає, бо сама нічого зробити не може.
Моє життя минає, час швидко спливає, а я теж хочу влаштувати своє особисте життя, мати сім’ю.
Останнього разу, як я дзвонила своїй рідній сестрі в Італію, Віра мені так впевнено і сухо сказала, що приїхати в Україну і доглядати за мамою вона зараз не може, бо дітям гроші потрібні, вони ще молоді, їх потрібно на ноги ставити, це для неї важливіше.
Зараз життя в Україні важке, все дуже змінилося, дітям важко і вона має їм допомагати, а я маю її зрозуміти, адже в мене дітей немає, то я й можу за мамою доглялати.
А в сестри є двоє дітей, тому, звісно, що діти для неї важливіші, адже в старенької мами є я, як би там не було.
Віра попросила, щоб я знайшла мамі якийсь непоганий будинок для людей похилого віку, вона навіть погодилася сама оплачувати її перебування там.
Але хіба можна так з мамою вчинити?
Я не знаю, як мені бути далі? Що робити?
Я вже втомилася за мамою доглядати сама, адже час минає, а що якщо це затягнеться на довгі роки?
Сестра каже, що все оплатить сама, але я так не можу.
Невже це правильно?
У мене не залишається вільного часу для себе, а я теж хочу влаштувати собі хороше життя заради гарного майбутнього.
І маму мені шкода, щоб ось так просто за нею доглядали чужі люди, коли ми є рідні діти: я і моя сестра.
Не знаю, як мені знайти вільне рішення.
Як правильно вчинити?
Фото ілюстративне.