Ми з чоловіком завжди жили на одну зарплату, ніяких додаткових доходів у нас не було. Але нам вистачало. Жили ми в селі, мали господарство, то ж якось жили, а особливих запитів ми не мали.
Проте цього року все сильно змінилося, чоловік практично без роботи, я теж заробляю дуже мало. Одним словом, з грошима повна біда. А наша дочка в університет поступає, потрібно заплатити за навчання 40 тисяч гривень за рік.
Сестра моя була на заробітках в Греції майже 15 років, і я точно знаю, що гроші у неї є. І я вирішила позичити в неї ці гроші, а потім чоловік поїде за кордон на заробітки і ми їй якось віддамо борг.
З Тетяною ми говоримо не часто, тому я трохи хвилювалася, поки набирала її номер. Сестра мене вислухала, поспівчувала, а далі каже, що грошей не дасть, бо у неї є правило – нікому не зичити гроші, а особливо родичам. Мовляв, так краще зберігаються родинні стосунки, коли в них не замішані гроші.
Я переконувала її, що ми обов’язково повернемо борг, але вона нічого слухати не хотіла. Каже, треба було наперед про освіту доньки подбати, щось підскладати, а не тепер думати що робити і сподіватися на її допомогу.
Таку космічну суму нам в селі точно ніхто не позичить. В результаті дочка пішла вчитися не на омріяний медичний факультет, а в педагогічний на біолога. Цього року буде так, а далі побачимо. Донька дуже засмучена через це, бо з дитинства хотіла стати лікарем.
Від сестри я такого не очікувала: це був перший і єдиний раз, коли я попросила в неї щось, але вона категорично відмовила. Для неї ці гроші – це місячна зарплата, а може і навіть менше. Вважаю, що після такого нам просто нема з нею про що говорити.
Спеціально для Українців Сьогодні.
Фото ілюстративне.
