Інколи є ж такі люди, напевно кожен із ними в своєму житті зустрічався і спілкувався – прибідняються вони постійно, щоб не мали і як би не жили, ниють, а у самих грошей хоч лопатою греби.
Ось саме така людина і моя зовиця, я б сказала про неї – пані з характером світового масштабу. Сестра мого чоловіка користується довірливістю людей і на цьому і живе, вона так звикла, їй так зручно, і все це заради збагачення і свого власного добробуту.
Ми з зовицею і не спілкуємося вже майже рік, і не хочемо. І не тільки тому, що вона ганьбить всіх нас, а й тому, що вона і своїх рідних може ось так навколо пальця обвести, якщо справа торкнеться грошей. І все це заради своєї вигоди, як люди кажуть – нічого святого немає.
Живе вона в розкошах: вийшла заміж за багатого чоловіка, мала свої розрахунки на рахунок цього, народила дочку і згодом зробила все, щоб розлучитися з ним і залишити собі його двокімнатну квартиру.
Її чоловік міг би забрати все, але мабуть заради дочки залишив все своїй колишній дружині. Або сил не вистачило з цією пані судитися, але аліменти на дочку він теж платив завжди.
Ще одна невеличка квартирка їй дісталася від бабусі її батька, вітчима мого чоловіка. Бабусі не стало в 88 років.
Після того всі рідні люди в родині їй допомагали, збирали гроші для бабусі, на пам’ятник. Тільки всі ці фінанси сестра мого чоловіка на бабусю не витрачала, як виявилося згодом, а збирала та відкладала, за них вона зробила ремонт в цій квартирі і здала її в оренду за чималі гроші, але пам’ятник після того так і не поставила.
Вона постійно ходить часто до чиновників та в інші соціальні заклади, де можна хоч копійку якусь випросити. Якби ви бачили, як вона це робить. Одягає все саме поношене, каже, що їй важко одній живеться, ще й дитину виховує одна без батька.
Сестрі мого чоловіка Вікторії навіть вистачає совісті приходити до церкви і просити там якісь продукти харчування, а іноді й гроші та одяг. Але ж когось вона тим самим обділила, хто дійсно потребував такої підтримки та їжі хоча б у важкий зараз час.
Коли її дорікають рідні та знайомі в тому, що вона не працює, вона починає сперечатися, що не може, та й дочці вона потрібна вдома, а всі хто засуджує її – просто недобрі люди, які ніколи не були на її місці і не знають її життя. А нащо їй працювати? Аліменти хороші, оренду отримує.
Але у нас з нею взагалі погіршилися стосунки, коли півтора роки тому не стало моєї свекрухи, залишивши у спадок дітям свою трикімнатну квартиру. Вирішено було продати її і розділити гроші навпіл між дітьми. Куди вже! Вікторія почала ходити в суд, бідно одягалася і усім розповідала, що брат багатий, а вона бідна, і взагалі – колись в цій квартирі був прописаний її батько, а значить, вона повинна отримати набагато більшу частку ніж її рідний брат.
Але гроші від продажу ми розділили порівну. Скільки вона на нас говорила всього рідним та знайомим, словами не передати.
Але знайшлися і такі люди, хто їй вірив, шкодував її, казали, що у нас немає совісті, адже вона сама виховує дитину.
За свої гроші, які вона отримала від продажу маминого житла, Вікторія купила ще однокімнатну квартиру і зараз там робить ремонт: добудовує, так би мовити, щоб і її в оренду здати за гарні гроші. З нами вона не спілкується, але як нам розповідали знайомі, вона постійно й далі скаржиться на своє життя, постійно просить в людей допомоги.
Ось як таким людям живеться? Як їм люди ще вірять? Для нас взагалі це так не приємно, адже вона наша рідня, про неї постійно люди говорять.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
