Сестра мого чоловіка рік тому позичила у нас гроші, але повертати їх не збирається. Мова йде про 100 тисяч гривень, які ми собі відкладали, а зараз маємо просто так подарувати зовиці

Сестра мого чоловіка позичила у нас гроші, але повертати їх не збирається.

Мова йде про 100 тисяч гривень, які їм були потрібні для того, щоб закінчити ремонт в квартирі.

Сестра чоловіка відразу прийшла до нас, в надії, що брат їй допоможе.

Гроші у нас були, і чоловік виручив сестру, хоча я не була в захваті від цієї ідеї.

Світлана обіцяла все віддати за три місяці, але пройшло вже більше року, а своїх грошей ми так і не отримали.

Тоді я першою почала говорити про повернення боргу.

Але зовиця повідомила нам, що грошей у неї немає, тому згадувати про борг або хоча б віддавати його частинами не збирається, вважає, що рідний брат повинен прощати їй борги.

Чоловік дещо спантеличений, бо такого він від сестри не очікував.

Гроші зараз нам і самим потрібні, ми давно хотіли поміняти кухню, зробити ремонт.

А ці гроші ми збирали, щоб мати на всяк випадок, а тепер у нас їх немає.

Зараз ні про яке повернення грошей немає і мови.

Нещодавно я дізналася, що Світлана з чоловіком взяли машину в кредит.

Я кажу чоловікові, що почуваюся ошуканою, і в якійсь мірі він мене підтримує, але нічого зробити не може.

На мої слова про борг зовиця ображається – виявляється вона може і не віддавати гроші рідному брату, одна сім’я ж.

І натякає чоловікові, що недобре просити повертати гроші у своєї ж близької рідні.

Свекруха на її стороні – вона теж вважає, що мій чоловік міг би і пробачити борг рідній сестрі.

Аргументує тим, що вона нас впустила в свою спадкову квартиру, так що тепер ми їй винні.

Але квартира, яку нам дала свекруха, однокімнатна, а на Світлану вона відписала свою трикімнатну, в якій зараз живе, тому тут ще питання, хто отримав більше.

Мама переконала чоловіка, що про борг треба забути, і ці гроші сестрі просто так віддати.

Але я з цим не згодна – у нас своя сім’я і витрати, росте дочка, ми могли б ці гроші краще витратити на неї.

З якого дива ми повинні їх просто так віддавати зовиці, яка нас не запрошує в гості і спілкуватися з нами після отримання від нас великої суми особливо не прагне.

Так, більшу частину цих грошей заробив чоловік, але я теж щось заробляла, і ми сім’я, зрештою.

Якби мова йшла про невелику суму, я б мовчала. Але тут гроші не маленькі і збирали ми їх разом з чоловіком досить довго.

Тепер свекруха і її дочка ще й ображаються на нас і в гості не кличуть, ми раптом стали поганими, бо посміли пам’ятати про борги.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.