Вчора ми з чоловіком поїхали до моєї мами в село. По дорозі заїхали в супермаркет, купили трохи продуктів.
Планували в суботу весь день трохи допомогти мамі по господарству, адже в селі завжди багато роботи, особливо весною.
Але приїхала моя сестра Лариса, і наші плани змінилися.
Нас у мами двоє – я і моя сестра Лариса. Ми обидві давно заміжні, живемо окремо, а мама залишилася одна жити в селі.
По можливості ми допомагаємо мамі, але у Лариси з чоловіком доходи значно більші, ніж у нас, тому нам до них важко дотягнутися.
І виходить так, що сестра купує мамі дорогі речі, не порадившись зі мною, а потім каже, щоб я повернула їй половину суми.
Допомагати мамі я не відмовляюся, але не в таких масштабах. Що для моєї сестри дешево, то для мене дорого.
Нещодавно сестра вирішила, що мамі потрібен новий холодильник. Вона купила його за 25 тисяч гривень, а потім, коли вже привезла його до мами, зателефонувала мені щоб сказати, що з мене 12 тисяч.
Вона навіть не поцікавилася, чи є у мене ці гроші. А такої суми в наявності у мене не було. Хоч іди і позичай у когось.
Тоді втрутився мій чоловік, який сказав, що сестра якщо має можливість, нехай купує. А ми будемо робити те, що в наших силах.
І я з ним згідна, Лариса могла б хоч порадитися зі мною, перед тим, як робити такі подарунки.
До того ж, вона повинна розуміти, що у неї є більше можливостей, ніж у мене.
Та вона вважає, що нас у мами дві дочки, і мама ж нас виховувала однаково, дбала про обох, тепер наш обов’язок їй допомагати.
Ларисі важко мене зрозуміти. Вони з чоловіком живуть у власному будинку, мають дві машини, живуть і ні в чому собі не відмовляють.
А ми рахуємо кожну гривню, бо ще сплачуємо кредит за квартиру, хочемо швидше розрахуватися з банком.
Я намагаюся економити на всьому: шукати акції на продукти в магазинах, купувати речі на розпродажах, брати у подруг для сина куртки та штани, з яких виросли їхні діти.
А Лариса вийшла заміж за дуже заможного чоловіка. Він старший за сестру на 12 років, розлучений, є син, дорослий уже.
У сестри тепер зовсім інше життя, чоловік купує їй все, що вона хоче, Лариса не знає, що таке матеріальні труднощі.
Наша мама вже пенсіонерка, тому Лариса вважає своїм обов’язком їй допомагати.
Я тільки за – має можливість, нехай допомагає. У мене поки такої можливості немає. Я б рада допомагати, але просто тоді нам самим буде не вистачати, особливо, якщо взяти той темп, що задала моя сестра.
Вона коли купує продукти, то завжди бере все найдорожче. А оплачувати ми це маємо порівну.
Я їй відповідаю – у мене немає таких можливостей, як у тебе. Якщо тобі так важливо, щоб наша участь у житті мами була рівноцінною, давай тоді радитися перед тим, як щось купувати.
Але сестрі важко зрозуміти, що я у своєму бюджеті не знайду ті зайві 2 тисячі на продукти для мами.
Лариса доньку народила, у неї є няня, вона сама їздить по магазинах та салонах, на кишенькові витрати від чоловіка отримує стільки, скільки вся мамина пенсія з надбавками.
Ми з чоловіком порадилися і вирішили, що будемо робити те, що в наших силах. Наприклад, їздити до неї по суботах і допомагати по господарству. Це також дуже важливо для мами. Ні я, ні мій чоловік ніколи мамі не відмовляли.
Лариса приїхала в суботу зранку, привезла сумку продуктів. Вона скептично глянула на те, що вчора привезла я, і сказала, що ковбаса надто дешева.
Ця розмова мене дуже засмутила. І сестра, і мама дуже змінилися, вони вже забули, як кілька років тому мама була в стаціонарі, а я дитину відвела до свекрухи, а сама готувала їй парові котлетки та протерті супи, які мій чоловік кілька разів на день привозив, щоб були гарячі.
Не знаю, як спілкуватися з сестрою? Чи зможемо ми взагалі колись зрозуміти одна одну?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
