У нас в сім’ї склалася дуже неоднозначна ситуація. Сестра чоловіка вже більше року винна нам велику суму – але згадувати про борг або хоча б віддавати частинами не збирається. Коли брала, обіцяла через кілька місяців віддати першу частину і потім вже решту суми. Тепер же на правах рідні взагалі не збирається повертати взяті гроші – вважає, що рідний брат повинен прощати їй борги.
Я б її ще могла зрозуміти, якби брат був неодруженим, але у нього є своя сім’я. Ці фінанси нам самим потрібні. Ми давно хотіли поміняти кухню, зробити ремонт. А ці гроші були гарною сімейною заначкою, залишалося назбирати ще трохи, і можна було зробити непоганий ремонт і не тільки на кухні. Але сестрі чоловіка гроші виявилися потрібніше – їм не вистачало великої суми на перший внесок за квартиру. За матеріалами.
Частину грошей їм доплатила свекруха, частину чоловік сестри вніс сам, ну і більшу частину допоміг внести мій чоловік, після розмови з сестрою і матір’ю про те, що грошей на перший внесок не вистачає. Свекруха довго обробляла мого чоловіка, що ніде взяти грошей, потім сестра весь час скаржилася, що бракує потрібної суми, а у нас вона є.
В результаті попросили гроші в борг зі словами, що розрахуються. Але ні про яке повернення не може йти й мови. На мої слова про борг зовиця страшно ображається – виявляється вона може і не віддавати гроші рідному братові, одна сім’я ж. І натякає чоловікові, що недобре просити повертати гроші у своєї ж близької рідні.
Навіщо тоді було говорити, що ці гроші в борг і що вони повернуть його досить швидко. Зовиці скоро в декрет, вона прямо натякає чоловікові, що борг віддати не зможе, поки вона не вийде на роботу, виходить, що грошей нам не бачити ще як мінімум 3 роки. При цьому зовиця дуже ображається, що ми пам’ятаємо про борг і скаржиться на це свекрусі.
Та, природно, на її боці – молодша дочка завжди була на першому місці і свекруха теж вважає, що мій чоловік міг би і пробачити борг рідній сестрі. І постійно йому про це говорить. Чоловік ходить сам не свій – видно, що рідня остаточно вселила йому, що про борг треба забути, недобре питати з рідні і взагалі міг би ці гроші просто так віддати.
Але я з цим не згодна – у нас своя сім’я і витрати, росте дочка, ми могли б ці гроші краще витратити на неї. З якого дива ми повинні вкладатися в нерухомість зовиці, яка до того ж навіть не запрошує нас особливо в гості і спілкуватися після отримання від нас великої суми особливо не прагне. Спілкування відразу припинилося, мабуть із-за небажання повертати нам борг.
Вмовляння свекрухи подіяли і чоловік вже прагне забути про цей борг, так як мама постійно просить про це. І мені при будь-якому зручному випадку говорить, що недобре так з ріднею поводитися.
Якби мова йшла про невелику суму, я розумію. Але тут гроші не маленькі і збирали ми їх разом з чоловіком досить довго і могли б краще витратити на облаштування своєї квартири, але мабуть даремно пошкодували зовицю – борг спочатку був узятий з наміром не віддавати, і всі ці розмови про повернення були порожніми.
Тепер свекруха і її дочка ще й ображаються на нас і в гості не кличуть, ми ж посміли пам’ятати про борг і нагадати про нього. Знала б, що так буде, ні за що б не дозволила чоловікові віддавати гроші з нашого загального бюджету. Не дарма ж кажуть, що родичам позичати гроші не варто.
Фото ілюстративне – psychologytoday.
