fbpx
Життєві історії
Сестра чоловіка виходить заміж і переїжджає. Свою квартиру вона вирішила продавати, свекруха наполягає, щоб ми купили в неї житло, а мені ця ідея не подобається

Ми з чоловіком відразу після весілля купили квартиру, в кредит, в гарному районі, який обоє погодили. Сподівалися швидше погасити борг, спочатку так і було, але потім і у мене, і в чоловіка почалися проблеми на роботі, зарплати у нас зменшилися суттєво.

Якщо за квартиру розплачуватися, то жити на що? Нагромаджень нуль, все в ремонт та купівлю квартири вклали. Шукати роботу? Шукали, але нічого не знайшли.

Я позичила у своїх родичів трохи грошей, щоб якось протриматися, а потім нам таки вдалося знайти кращу роботу, правда, далеко від дому. У цьому районі у чоловіка рідна сестра жила і сама свекруха.

Зовиця старша. За першим чоловіком вона вдова, залишилася з дитиною 5 років, зате квартиру успадкувала. Їй 36 років, нещодавно у неї в особистому житті намітився прогрес. Свекруха теж була рада за дочку, мріяла, щоб у Людмили все вийшло.

Оскільки добиратися на роботу нам було важко, чоловік запропонував зняти квартиру в тому районі, а нашу здавати. Мені ця ідея спочатку не сподобалася. Як так маючи власну квартиру знімати? А потім задумалася – виходить, що наш щомісячний платіж за двійку навіть трохи менший за орендну плату за однокімнатну в тому районі.

Якийсь час пішов на те, щоб знайти варіанти. І саме в цей час у сестри чоловіка налагодилася справа з особистим життям, чоловік зробив пропозицію. Чоловік забирав її в інше місто, тому свою двокімнатну квартиру вона вирішила продати.

І зовиця знайшла геніальне рішення: продати свою квартиру нам. Свекрусі ця ідея дуже сподобалася, вона прямо вхопилася за неї.

– Навіщо знімати? Якщо промахнулися з районом і працюєте тут, то тут і потрібне житло. А у сестри купити навіть безпечніше та краще, ніж у чужих людей.

Чоловік замислився. Та ще на нього навісили почуття провини та відповідальності:

– Як же мама буде одна? Ти молодший, ти мусиш, раптом що? Я стільки років була під боком, тепер твоя черга.

– Може Люда і має рацію? Давай так і зробимо? – каже чоловік, – так і справді буде краще. Усім. І ми не хвилюватимемося за ту квартиру, і чужі кути не треба буде знімати, і мама поруч, адже, справді, діти ж у нас у планах є, буде кому допомагати.

А я не хочу, з багатьох причин. Квартира у Людмили незручна, мені планування ніколи не подобалося. Ремонт там зовиця не робила давно, а просила за свою квартиру вона дорого. Та й не хочеться мені жити поруч із свекрухою. І потім, хіба ми прив’язані до цієї роботи? Завтра щось зміниться і знову чи їздити, чи з квартирою знову щось вирішувати? Я сказала чоловікові, що я не хочу.

Чоловік спочатку прислухався до моїх аргументів, передав родичкам відмову від люб’язної пропозиції, а потім вони знову взялися його переконувати:

– Не її ж мама залишається одна, а твоя, тобі вирішувати!

Через це вперше між нами з’явилися непорозуміння. Якщо зараз свекруха до нас на оренду, як до себе додому ходить, то потім, коли переїдемо, вона взагалі до нас переселиться.

– Ти не тримаєшся за свій шлюб, – докорила мені свекруха.

– Мама сказала, що ти розлучитися вже зі мною готова? Сказала їй, що іншого легко знайдеш? В цьому причина того, що ти відмовляєшся купувати квартиру в моєї сестри? – того ж вечора приступив до мене чоловік із розпитуваннями.

Я пояснила, що ніколи таких питань не виникло б, якби його родички не втручалися в наше життя, не диктували, що купувати, де жити, коли народжувати. Зрозумів начебто, але не знаю, чи надовго, мама із сестрицею не заспокоюються. Що робити, не знаю, от навіщо свекруха це робить? Невже їй стане легше, якщо ми з чоловіком через квартирне питання розійдемося?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page