fbpx

Сестра чоловіка постійно приводить свекрусі своїх дітей зі словами: «Ти бабуся – ти повинна». На мого сина у свекрухи ні часу, ні сил немає. Невже це і дійсно правда, що онуки від дочки рідніші

З свекрухою я відразу намагалася мати гарні відносини, так як у мене не було мами, а мені дуже хотілося мати рідну людину поруч. Мама чоловіка виявилася дуже привітною і щирою жінкою, яка прийняла мене як рідну доньку.

В 17 років не стало моєї мами, батька я ніколи не знала, бабуся і дідусь теж пішли в світ інший. Була тільки тітка, яка чисто «для галочки» стала моїм опікуном, але майже ніколи до мене не приходила: у неї своя сім’я, свої діти.

Відучилася, пішла працювати, вийшла заміж, і знайшла собі другу маму в особі свекрухи, вона навіть зовні на неї чимось схожа, і така ж м’яка за характером.

В родині чоловіка мене прийняли дуже щиро. Я не сподобалася тільки зовиці (сестрі чоловіка), причому не зрозуміло за що. Їй, мабуть, неприємно, що свекруха мене дочкою називає, а я її мамою. Але, загалом, зовиця завжди намагається в сім’ї бути лідером, мовляв – це вона головна, хоч живемо ми всі по своїх квартирах.

Зовиця теж одружена, і коли я з нею познайомилася, у неї вже була однорічна дочка. Через два роки у неї народилася ще одна донька, а у нас син, їм зараз вже по 4 роки. Але ось що прикро – на кшталт на всіх бабуся одна, але її увага дістається тільки дівчаткам. Я не претендую на місце дочки, але онук ні в чому не винен.

Але справа тут не зовсім в свекрусі, а саме в зовиці. Вона постійно вішає на неї дівчаток, але так, щоб нам було не підступитися. Бабуся у нас вже не молода, скоро 60 виповниться, вже на пенсії. І ось коли свекруха вільна, тут же дзвонить їй зовиця і під приводом, що «дівчатка сумують» їй привозять онучку.

І навіть не запитає, як вона себе почуває і чи хоче відпочити, адже наша бабуся безвідмовна. В цей час я не можу привезти їй онука, просто шкода свекруху, вона ж вимотується з дітьми! Тим більше нашому синові не цікаво з дівчатами, не дивлячись на те, що він хлопчик, дівчата його ображають, вони сестри і їх більше. Я навіть припускаю, що зовиця їх підмовляє.

Зовиця спеціально записала дівчаток на танці. Тобто – йди, бабусю, забирай онучок, веди свої курси, а потім приведи дівчаток додому. Свекруха пропонувала мені теж кудись туди записати сина, але на танці вже зовсім не хочеться, будемо водити на спорт, але самі, не навішуючи турботи на бабусю.

Неприємно, коли зовиця ще й бреше з цього приводу, зловтішається, мовляв, мама рада тільки онукам, вона до них звикла, а син брата нехай по-чоловічому виховується.

Іноді навіть ця конкуренція доходила до абсурду. Хотіла свекруха на тиждень поїхати з усіма онуками на дачу до своєї подруги, там хлопчики теж були, нашому синові мало б сподобатись. Домовилися на певний термін, як раз у свекрухи не було підробітків, я в садку домовилася, що якийсь час водити сина не буду.

Так на тиждень раніше рано вранці до свекрухи приїхала машина: за кермом зять, поруч зовиця, дві дівчинки на задньому сидінні і кваплять свекруху: мовляв, вони з подругою бабусі вже про все домовилися, треба терміново їхати зараз, поки є можливість. Свекруха розгубилася, мовляв – а онук? На нього немає місця, і взагалі – швидше, швидше, так щоб без нього.

Потім мені свекруха дзвонила, просила привезти онука, але як? Загалом, все продумано! Знову у внука з бабусею ніякого спілкування, і зовиця рада, я впевнена, вона все спеціально зробила! А мені ще свекруху шкода – ну як так можна завантажувати старшу людину зі словами: «Ти бабуся – ти повинна», навіть в режим самоізоляції.

Мій син з бабусею тепер тільки по телефону спілкується. Так прикро! За що ж так з нами? Невже це і дійсно правда, що онуки від дочки рідніші?

Фото ілюстративне – dari.

You cannot copy content of this page