У мене з рідним братом завжди були особливі, теплі відносини. Він, як старший брат, завжди оберігав мене в дитинстві, і навіть коли ми виросли, не перестав піклуватися про мене і про маму. Сергій у нас став великою людиною. В свої тридцять років він займає посаду керівника відділу в банку. То ж ні я, ні мама, ні в чому собі не відмовляли. Вірніше, Сергій нам не відмовляв.
Так дружньою сім’єю ми втрьох донедавна і жили. А нещодавно Сергій оголосив нам, що одружується. Тепер в нашій родині все змінилося.
Мені досі не віриться в те, що зараз відбувається з нашою дружньою сім’єю. Мій брат після одруження зовсім про нас забув. Зрозуміло, що матеріальна допомога з його боку теж припинилася. Мені потрібні були гроші на новий телефон, за інших обставин Сергій без вагань дав би мені їх, але тепер – відмовив. Йому стало байдуже, як ми з мамою тепер живемо і за що.
Спочатку він почав приходити до нас все рідше, а потім взагалі перестав до нас навідуватися. Ні я, ні мати не бачили його вже рік. Він весь час годує нас обіцянками по телефону, кажучи що приїде, але ми вже звикли до того, що це просто слова. Звичайно, ми не маємо права вказувати як йому жити, але хіба обов’язково забувати своїх родичів? Невже його дружина настільки йому дорога, що він вирішив забути всіх близьких йому людей.
Ми намагалися з ним поговорити, але по телефону зробити це неможливо. Він починає відмовлятися. Якщо слухавку бере його дружина, то можна з упевненістю сказати, що ніякого діалогу між нами не буде. Мабуть вона не гірше за нас розуміє все становище і спеціально не дає з ним розмовляти. І мені дійсно незрозуміла причина такої поведінки. Вона ревнує нас до нього чи що?
Наша мати хвилюється за нього кожен день, а він просто не відповідає, проводячи час зі своєю дружиною. Я часом починаю думати, що тут щось не так, адже не міг він просто забути про нас і перестати з нами спілкуватися.
Швидше за все він давно хотів припинити з нами спілкування і всі мої спроби піти з ним на контакт будуть безуспішними. Можливо, мені просто варто змиритися з тим, що повернути мого брата в сім’ю не вийде. Можливо потім, коли вони розлучаться, він зволить нам зателефонувати, але зараз практика показує тільки те, що ми з матір’ю йому не потрібні.
Якось я наважилася, і пішла до Сергія додому. Але нічого доброго з цього не вийшло. Брат відкрив двері, сказав, що поспішає, тому навіть не запросив зайти. Повідомив, що у нього все добре, запитав, як у нас з мамою справи, вкінці пообіцяв якось зайти і все. Додому я повернулася спустошеною. Чому брат так змінився, я досі не можу зрозуміти. Невже в цій ситуації нічого змінити не можна?
Фото ілюстративне – mgorod.
