fbpx
Життєві історії
Сергій покликав Таню заміж, він на 12 років старший за неї. А коли подали заяву до РАЦСу, то виявилося, що він вже розлучений. – Я молодим одружився в селі, потім ми відразу розлучилися і я поїхав в столицю. Помилився. З ким не буває? – виправдовувався наречений. Тетяна пошкодувала його і весілля зіграли, але зі сторони Сергія були лише столичні друзі і двоюрідний брат, він сказав, що родини у нього немає. Жили молоді в квартирі Тетяни, а потім Сергій запропонував продати її і купити більше житло. А ввечері пролунав дзвінок у двері. Відкривати пішла Тетяна. – Тато вдома? – на порозі стояв юнак років 17-18, – я Іванко. Як виявилося, в селі у Сергія є батьки і велика родина, та двоє дітей від першого шлюбу, про яких він забув

– Вчасно, виходить, дочка все дізналася, – ділиться з подругою Ніна Олексіївна, – адже 3 роки разом прожили, добре, що нажити вони не встигли нікого і нічого. Принаймі, нічого серйозного.

– А як же так вийшло, що у них неприємності в сім’ї? – цікавиться її знайома, – Невже колишній зять навіть не сказав нічого?

– Мовчав, – відповідає Ніна Олексіївна, – рік зустрічалися, 3 роки в шлюбі, а відкрилося все випадково. Я, грішним ділом, все її народжувати квапила, дуже діток люблю, хотіла онука чи онучку.

Тетяні, дочці Ніни Олексіївни зараз 26 років, з Сергієм вона познайомилася, коли була ще зовсім молодою, чоловік був на 12 років старший за неї.

– Але таким тоді солідним нам здався майбутній зять, – визнає Ніна Олексіївна, – сам приїжджий, кар’єру в столиці будує, правда, за 10 років в столиці він так нічого і не купив в плані житла, жив на орендованій квартирі.

– У мене ж не було родини, – говорив Сергій рідним Тетяні, – мені так було простіше, одружимося і відразу придбаємо своє житло.

Житло, втім, у Тетяни було: бабуся по батькові заповіла їй свою невелику квартирку. Наречений зрадів, авторитетно заявив, що добре, що на перших порах у них є де жити, а він як раз назбирає ще трохи грошей, щоб квартиру більшої площі купити, щоб без кредитів та великих переплат за відсотками впоратися.

– Після того, як молоді заяву подали в РАЦС, – згадує Ніна Олексіївна, – з’ясувалося, що Сергій розлучений.

– По юності одружився, пояснив чоловік, – в 18 років, сам тоді ще нічого не розумів, ні, ми швидко розлучилися і дітей у нас немає.

Тетяна тоді заспокоїлася, батьки почали готуватися до весілля на якому, як з’ясувалося, з боку нареченого були присутні тільки столичні друзі і двоюрідний брат.

– У мене більше нікого і немає, – виправдовувався тоді Сергій, – так що тільки ви тепер, вважай і є моя сім’я.

– Заробляв Сергій дуже добре, – каже Ніна Олексіївна, – до доньки ставився добре, з нами був поважним, вони не дуже часто в гості приходили, але, якщо ми просили допомогти, то зять завжди приїжджав, жодного разу не відмовив нам в чомусь, тому ми спокійно й зверталися до нього.

Рік тому Тетяна задумалася про планування дитини. Правда, Сергій зустрів її бажання без особливого ентузіазму: ну давай, якщо хочеш, але добре б пізніше. Чому? Ну квартира твоя, невеличка, однокімнатна, а мені ще пару років збирати гроші треба, щоб дитина народилася в хороших умовах, в просторій квартирі.

– Поки дитина маленька, – говорила Тетяні Ніна Олексіївна, – їй і не потрібна окрема кімната, вона з мамою поруч буде, так що не тягни, ми не молодіємо з роками з батьком, хочеться в розумі й силі онуків няньчити, допоможемо тобі чимось, чим зможемо.

– Ну добре, – погодився Сергій з доводами дружини, – давай. Тільки тоді давай вже твою квартиру продамо, купимо відразу побільше житло. Головне, щоб без кредитів впоратися, а то ти в декрет підеш , а платити кожен місяць з однієї зарплати буде важкувато.

Тетяна погодилася, хоча батьки і заперечували: ну і що, що кредит? Однокімнатну здавати і платити відсотки, зате дві квартири будуть в активі. Влітку вже практично всі документи були на руках і намітили зустріч з покупцем, а ввечері пролунав дзвінок у двері. Відкривати пішла Тетяна.

– Тато вдома? – на порозі стояв юнак років 17-18, – я Іванко, мені дядько Степан цю адресу назвав, – пояснив хлопчик ошелешеній Тетяні.

Степаном звали того самого двоюрідного брата, єдиного родича з боку чоловіка, який був на весіллі Сергія. А сам Сергій неспокійно м’явся в дверях.

– Уявляєте, – сумно говорила Тетяна у мами, – Іванко до тата вступати до інституту приїхав. А на малій батьківщині у мого чоловіка ще дочка 15-ти років залишилася. І рідні, включаючи батьків, повний набір. І всі живі-здорові.

Як виявилося вже згодом, так, Сергій не брехав, одружився він дуже рано, в 18 років, швидко розлучився, всього через три роки. Після чого поїхав до столиці. Тільки чоловік Тетяні промовчав, що від першого шлюбу у нього залишилося двоє дітлахів, що батьки не змогли йому пробачити того, що дружину він залишив з двома дітьми мало не через тиждень після народження молодшої дочки, що не допомагав сім’ї практично нічим за всі ці довгі роки, поки діти росли без батька, а перша дружина була горда і на аліменти не подала, що його мати, батько і сестра допомагали їй, чим могли, бо дуже шкодували цю жінку з дітьми.

А в паспорт дітей батько вписувати не став. Сергій не вважав за потрібне це робити.

– Той самий Степан з’їздив на малу батьківщину навесні, – каже Ніна Олексіївна, – він і повідомив синові адресу тата, а вже приїхати і подивитися на тата – ініціатива самого Іванка.

Таку неправду Тетяна своєму чоловікові пробачити не могла і не пробачила, незабаром вони розлучилися, а Ніна Олексіївна благословляє небеса за те, що той самий Іванко на порозі дому її доньки з’явився дуже вчасно.

– Продала б дочка свою власну квартиру, – каже вже тепер Ніна Олексіївна, – купили б спільне житло і що? І в разі розлучення – отримай на руки гроші і купуй хоч конуру в селі, і після батька успадкували б його частину діти. Так і живи зовсім з чужими людьми на одній кухні або знову продавай і отримуй копійки? Як же не пощастило моїй доньці з таким чоловіком.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page