Сама я родом з Прикарпаття, вийшла заміж маю сім’ю.
Хорошу роботу у нас було знайти складно, тому мій Іван вже 6 років, як в Чехії на заробітках. Там було йому непросто, але гроші він хороші заробляв, по місцевих мірках.
В березні я з двома дітьми поїхала до чоловіка. Його господар знайшов нам квартиру, де зараз живемо ми усією сім’єю, не платимо за житло. Квартира маленька, але ми живемо в столиці, а в Празі зараз важко житло знайти.
Я завжди хотіла побувати тут, адже цікаво було, що це за країна, де працює мій чоловік. Діти у нас маленькі, в Україні в садочок ходили, зараз обоє зі мною, тому я вдома сиджу, працює один чоловік.
Я не хотіла, але начальник мого чоловіка вмовив нас, щоб я зібрала усі документи і оформила допомогу тут.
Загалом ми поки плануємо залишитися тут, чоловік трохи заробить грошей, а весною повернемося усі разом повертатися в Україну, адже і чоловіку й мені набридло бути на чужині.
То ось проблему тепер маю, усі рідні та друзі засуджують мене, навіть родичі по-іншому стали відноситися до нас. Засуджують, що ми всі зараз за кордоном.
Та я не розумію чому. В свій будинок, поки ми тут, ми поселили дві родини. там дві сім’ї з дітками живуть. Гроші ми з них не беремо, вони лише комунальні платять, а так користуються абсолютно усім.
Родина і друзі усі знають про це, але все одно недобре ставляться до нас. Та я вважаю, що ми теж добру справу робимо. Допомагаємо іншим людям, яким складно зараз.
Я не розумію в нас з родиною та друзями зіпсувалися стосунки. Можливо, вони просто заздрять нам?
Фото ілюстративне.
