fbpx

Сама таке рішення я прийняти не могла, мені треба було порадитися з чоловіком. Я була впевнена, що він не матиме нічого проти, адже весь цей час він купував племіннику подарунки нарівні з нашою донькою. Але Валерій мене здивував

Моя сестра вийшла заміж у 20 років, народила дитину, а ще через 2 роки розлучилася. Жанна вирішила, що хоче почати життя спочатку, сказала, що поїде на якийсь час за кордон на роботу. Сина вона залишила з нашими батьками.

Через пів року Жанна повідомила, що не планує повертатися, тато після цього заявив, що в нього тепер є лише одна дочка старша. Старша – це я. Між мною та сестрою різниця три роки. У той рік, коли сестра поїхала, я вийшла заміж.

Моїм мамі та батькові було тоді по 55 років, я думала, у них вистачить сил виховувати онука. А якщо ні, що ж. Це мій рідний племінник, я не зможу його здати в інтернат. Так приблизно я сказала майбутньому чоловікові, додавши, що він має право подумати.

Валерій запевнив мене, що все гаразд, хоча я знаю, що свекруха на вуха чоловікові присідала дуже активно. Але що вона могла сказати за фактом? Де Жанна і що з нею ми не знали, сестра навіть не дзвонила, не цікавилася як її син, як мати з батьком.

Через два роки після мого заміжжя батько отримав у спадок квартиру своєї мами і оформив її дарчою на мене.

– Ця квартира тобі, а наша з матір’ю квартира дістанеться онукові, все справедливо, – сказав батько.

У той момент я чекала дитину, жили ми з чоловіком у орендованій квартирі, так що такому несподіваному подарунку я зраділа. Потеплішали в мене та стосунки з мамою чоловіка. Напевно, очікування першого онука і те, що я стала власницею власної двійки, трохи примирило нас.

Жили ми непогано, донька підростала. А потім раптово не стало батька, а у мами відразу погіршилося самопочуття. Дійшло до того, що за нею був потрібний догляд, тому племінника, якому на той час було 10 років, треба було забрати до себе.

Сама таке рішення я прийняти не могла, мені треба було порадитися з чоловіком. Я була впевнена, що він не матиме нічого проти, адже весь цей час він купував племіннику подарунки нарівні з нашою донькою. Але Валерій мене здивував, сказав, що він проти, порадив мені шукати сестру. А що її шукати і де, якщо вона за стільки років не далася чути, не поцікавилася, як її син росте.

Чоловік сказав вибирати, і я вибрала – племінника.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page