– Рибний суп? В неділю? Ви це серйозно? – свекруха гидливо скривилася, дивлячись на обідній стіл сина.
Ніна опустила очі, Артем поспішив її заспокоїти і владнати ситуацію.
– Мамо, це суп із червоної риби і він справді дуже смачний, – звернувся він до матері.
– Сину, поки ти жив зі мною, я тебе годувала в неділю червоним борщем з м’ясом і варениками з сиром. Подивися на себе, як ти схуд. І це все ваші дієти і ваші рибні супчики, – не вгавала Тамара Іванівна.
Той недільний ранок обіцяв бути тихим і спокійним. Ніна з Артемом одружилися всього кілька місяців тому, і планували цей день провести вдвох.
Ніна приготувала легкий супчик з червоної риби, салатик, і щойно вони планували сісти за трапезу, раптом їхні двері хтось відчинив своїм ключем і перед ними виникла Тамара Іванівна.
Молода невістка була вельми здивована, бо навіть не уявляла, що у свекрухи є ключ від їхнього помешкання. Квартира, в якій вони жили, належала Артему, він сам на неї заробив, тому Ніні було щонайменше дивно – звідки ключ у їхньої мами.
Але при свекрусі вона чоловіка не стала нічого розпитувати, вирішила цю розмову відкласти до вечора, але зараз їй потрібно було витримати цю навалу до кінця.
Мало того, що свекруха забракувала їхню їжу, хоча це не завадило їй з’їсти тарілку рибного супу, так Тамара Іванівна ще й вирішила розкласти всі крапки над і.
Відтоді як її єдиний успішний син одружився, мама ніяк не може заспокоїтися, бо так і не зрозуміла до кінця, з чим же прийшла її невісточка, а підозрювала Тамара Іванівна – що без нічого, от і вирішила розібратися.
– Ніно, ти тільки не ображайся, ти хороша дівчина, і нічого особистого, але коли твої батьки привезуть якесь придане? – прямо запитала.
– Мамо, яке придане? Середньовіччя якесь. Ніна – моя дружина і тепер я, як її чоловік, маю її забезпечувати. Ця розмова беззмістовна, – обірвав її на півслові Артем. – Не розумію, навіщо взагалі було починати цю розмову?
– Тому що це якось несправедливо, ти багато працював, щоб придбати цю квартиру, а вона прийшла на все готове, – Тамара Іванівна намагалася пояснити сину, що вона старається для нього.
Артем підійшов до Ніни і обійняв її, а потім звернувся до матері:
– Мамо, якщо хочеш мені щастя, то не втручайся.
Тамара Іванівна розцінила це як найвищий акт неповаги до неї, і вся в сльозах вибігла з квартири.
Це був перший раз, коли Артем не побіг за нею, як це зазвичай було. А Ніні довелося все пояснити – коли він ще був неодружений, то дав мамі ключі від своєї квартири, щоб вона час від часу приходила і перевіряла що тут до чого, коли він у відрядженнях був.
Коли Артем оголосив мамі, що одружується, вона не зраділа зовсім. А коли ще й син попросив її, щоб вона віддала ключі, то Тамара Іванівна закотила сцену, що її син її використав, а коли мама стала непотрібною, то тепер її можна викреслити з свого життя.
Артем зрозумів, що ця справа не з легких і вирішив діяти поступово – залишив мамі ключі про всяк випадок, але взяв з неї обіцянку, що вона не приходитиме до них, коли їй заманеться.
Обіцянку Тамара Іванівна дала, але вирішила діяти як сама хоче, тому і прийшла в неділю, щоб застати невістку вдома і все з’ясувати.
– Ніно, ти не ображайся на маму, у неї такий характер був завжди. Може, якби вона не була такою настирливою, то і я б не став тим, ким зараз є. Вона ж мене сама ростила, на гуртки різні водила, потім до репетиторів, на двох роботах працювала, аби лише я мав освіту. Тому я завдячую саме мамі за те, що вона вкладала стільки сил в мене, – голос Артема затремтів.
– Але ти маєш знати, я не якийсь там мамусин синочок, для мене на першому місці ти, а з мамою просто треба делікатніше.
– Я розумію, коханий. Але якщо ми зараз не відстоїмо свої кордони, то потім стане ще важче, – тихо сказала Ніна.
Артем розумів, що дружина права, тільки як це пояснити мамі? Як забрати від неї ключі, щоб вона не образилася?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
