У мене єдина дочка, я давно розлучилася з її батьком. Дитині було всього три роки, коли я вирішила піти від чоловіка, не витримавши спільного з ним побуту. Мені не було страшно кидати чоловіка, адже мені було куди йти.
Бабуся залишила мені свою квартиру, я її продала і з доплатою купила собі нову двокімнатну, дуже простору квартиру, так що з житлом проблем у мене не було. Загалом, було вже все – і дах над головою, і улюблена робота. Все, крім щастя в особистому житті. За матеріалами.
Якось не щастило мені з чоловіками, можливо, саме через те, що я вже була з дитиною. Але мені теж хотілося сімейного щастя. Можливо, десь я навіть переборщувати у відносинах: наполегливо шукала супутника життя, деяких чоловіків приводила додому, з одним навіть жила разом жили три роки, але відчувала, що цей чоловік – не мій, щось з ним не так.
Крім того, він наполягав на одруженні і в той же час кілька разів зрадив мені. Я пробачала, бо не хотіла бути самотньою. А потім, коли вже були подані заяви на реєстрацію шлюбу, вся рідня і всі подруги проти мене об’єдналися: хочеш – виходь заміж, але ми з тобою більше спілкуватися не будемо. Мовляв, я не бачу, ким насправді є мій наречений. Довелося прозріти і забрати заяву, в результаті я знову залишилася одна.
Дочка закінчила школу, вступила в університет, і я знову залишилася одна. Іноді я з такими ж самотніми, як я, подругами ходила в ресторан. Після цього у мене з’являлися недовготривалі відносини, але хто знає, що таке самотність, той мене зрозуміє.
Але одного разу сталося диво і я познайомилася з Любомиром, своїм майбутнім чоловіком. Я викликала таксі, де він працював. Дуже галантний і веселий чоловік, люблю таких. Він дав мені візитку і так все почалося. Любомир був розлучений, є своя квартира, в таксі тільки підробляє, тому як на основній роботі з нього раніше вираховували аліменти, зараз вже ні, бо син виріс.
Ми почали жити разом, а його квартиру поки здавали. Моя дочка повернулася з навчання і вискочила заміж за свого однокласника – нахабнуватого хлопця, мені він ніколи не подобався. Але нічого не поробиш, вона вже достатньо доросла, щоб самостійно вибирати. Вони зняли квартиру, а мій коханий зробив мені пропозицію. Розписалися тихо, по-домашньому, і моя дочка з зятем були на весіллі, все спочатку було мирно, хоч зять і поводився якось дивно, ніби над нами насміхається.
А потім син мого чоловіка попросився на батьківську квартиру: у нього почалися якісь негаразди, йому ніде жити. Ну, про що мова? Звичайно ж, його пустили, ми обійдемося без заробітку з оренди. Коли в гості приїхали молоді, ми їм розповіли про це, і перше що сказав зять, звернувшись до моєї дочки: «Я ж казав, що з цього почнеться?».
Нам стало цікаво і ми почали випитувати: що почнеться? І тут зятя понесло, він почав говорити, що спочатку мій чоловік віддав квартиру синові, тепер він пропишеться у мене, потім все зробить, щоб мою дочку викинути з цієї квартири. Мовляв – він людей наскрізь бачить! Причому він все це говорив про мого чоловіка, в його ж присутності.
Любомир розгубився, а я наказала зятю замовкнути. Але він не вгамовувався, нагадав мені про все моє минуле (напевно донька йому про все розповіла). Тут мій чоловік не витримав, і відправив зятя за двері в під’їзд. Дочка вибігла слідом за ним.
На наступний день я зателефонувала доньці, вона стоїть на боці зятя, мовляв, він сказав всю правду, а ми її чути не захотіли. Вона стверджує, що мене мій чоловік обдурить, а я «довірлива жіночка» цього навіть і не помічу. І взагалі – тепер зять вмовляє мою дочку, щоб вона подала заяву на розмін квартири, поки «не сталося щось гірше».
Але у мене мій чоловік навіть не прописаний! Тепер я не знаю, що мені робити, адже псувати відносини з донькою я не хочу, і з чоловіком теж не маю наміру розходитися.
Фото ілюстративне – SalonSecret.
