У Чикаго розташована одна з найдовших вулиць світу – Western. А на її перетині – Українське село. Хто б міг подумати… і в Америці є українські села, у яких люди вітаються «Слава Ісусу Христу».
Про «місто вітрів» ділиться враженнями Назар Лучка. Понад 5 років він в Чикаго, але часто приїжджає до рідної Переволоки, що в Бучацькому районі та мріє жити в Україні.
Найбільша українська діаспора в Чикаго, тому я попрямував туди. Перші дні боявся не загубитися, але з транспортним сполученням жодних незручностей нема, тому я легко пересувався містом.
Найперше, що кинулося в очі – велика кількість емігрантів з різних куточків світу. Українська спільнота є одним цілим, всіма способами допомагає нашим громадянам.
Мовний бар’єр долається дуже швидко. У цьому місті живе багато українців та поляків. На роботі, у магазині чи на вулиці – велика ймовірність зустрітися з «нашими». Щодо англійської – це питання часу, до всього звикаєш.
Жителі цього «міста вітрів» привітні та на вигляд доброзичливі люди (тільки не за кермом автомобіля), завжди допоможуть, підкажуть і притримають двері.
Водії мало коли пропускають пішоходів навіть на переходах. Культура їзди погана, рідко хто дасть перевагу на дорозі іншому водієві. Можливі випадки «культурного» і солідарного поводження тільки вихідцями з сучасної Європи.
У Чикаго – гонитва за роботою. Цінності пов’язані лише з одним: як найбільше заробити, щоб жити в добротному будинку, їздити на хороших авто і гарно провести відпустку. Капіталізм всюди.
Чикаго є золотою серединкою, якщо порівнювати його з двома найбільшими містами США. Не тісне і не просторе, помірні ціни на житло й податки та все ще внормована кількість населення. Це місто для життя і працевлаштування, для розвитку кар’єри чи просто старту.
Чикаго не пасе задніх за кількістю туристів. Найбільш відвідуваними місцями є Willis Tower (найвищий будинок США, 103 поверхи), пірс Navy Pier та Cloud Gate.
Якщо ти «насолоджуєшся життям» в клубах чи з випивкою, – тобі строго має бути 21+, інакше міри прийматимуть жорсткі. Чикаго як і будь-який американський мегаполіс забезпечений всіма передовими технологіями. Його жителі мають багато можливостей для відпочинку і вміють по-справжньому насолоджуються життям.
Якщо хочеш додому – завітай в Українське село, так називають невеликий район в Чикаго. Там є українські магазини й церкви, аптеки й ресторани, а також надаються різні юридичні послуги. Тільки там до тебе може привітатися дядько: «Слава Ісусу Христу». Загалом враження від величини міста і ритму життя його мешканців не давали сумувати за Україною.
Моя мрія – жити в Україні. Щоб не було війни, а на рідних землях панував мир і спокій. Але, ти ніколи не знаєш, що тебе чекає в майбутньому…
Читайте також: ЧОМУ ПІСЛЯ РОКУ ЖИТТЯ В НЬЮ-ЙОРКУ Я ПОВЕРТАЮСЯ В КИЇВ
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую