З Ростиславом я вперше зустрілася три роки тому, ми були кожен з своєю половинкою на дні народження спільного друга. Оскільки на той час ми обоє були у відносинах, ні про які почуття один до одного ми тоді не думали взагалі. Але про себе я відмітила, що Ростислав – дуже галантний і правильний чоловік. Моєму тодішньому хлопцю було далеко до нього.
Тодішній мій обранець дуже не подобався моїй мамі. Вона постійно наполягала, щоб я припинила ці відносини, і в кінці кінців, я послухала її і розірвала ці стосунки. Потім ще довго сумувала, але мама втішала мене, що так буде краще, що він мене не вартий.
Через рік я випадково зустріла Ростислава в книжковому магазині, ми підійшли до однієї і тієї ж книжки. Впізнали один одного, розговорилися. Вийшло так, що і я, і він майже одночасно розійшлися зі своїми половинками. Потім ми частіше почали зустрічатися, і через деякий час, ми спробували побудувати відносини, це була велика любов.
Ростислав дуже подобався моїй мамі. Він мав хорошу роботу, добре заробляв, мав власне житло, але головне – з повагою і турботою ставився до мене. Через пів року наших зустрічей Ростислав зробив мені пропозицію. Весілля було шикарним – на сто гостей, в найкращому ресторані нашого міста. Я була настільки щасливою, що словами не передати.
Але буквально через кілька днів після нашого весілля, йому написала колишня дівчина, і заявила про те, що вона чекає від нього дитину. Я була ошелешена таким зізнанням, не знала, що робити. Ростислав теж був дуже збентеженим, він відразу поїхав на зустріч з колишньою дівчиною, запевнив її, що дитину він визнає і буде сплачувати аліменти.
Потім ніби все заспокоїлося, і через місяць я дізналася, що теж чекаю дитину. Все налагодилося, ми спокійно жили, а тут знову дзвінок від колишньої чоловіка. Вона привітала його з тим, що у нього народилася донечка, а потім сказала, що якщо дитина йому потрібна, то нехай забирає. Колишня дівчина мого чоловіка вирішила їхати за кордон з своїм новим хлопцем, а її батьки відмовилися опікуватися внучкою.
Я бачила, як важко Ростиславу, він не міг залишити свою дитину, але і боявся моєї реакції. Тому я вирішила першою почати цю розмову, запропонувавши чоловікові забрати його донечку в нашу родину. Я чекала сина, тому подумала, що старша сестричка буде дуже до речі.
Треба було бачити очі мого чоловіка. Спочатку від радості він розцілував мене, а потім побіг оформлювати необхідні документи. Я не могла поступити по-іншому, адже бачила, як це важливо для мого чоловіка.
Коли про це дізналася моя мама, вона була проти, дуже просила мене одуматися і не робити неправильних вчинків, адже вона вважала, що чужа дитина ніколи не стане рідною. Тоді з мамою ми вперше не дійшли порозуміння, я стала на сторону свого чоловіка.
Тепер у нас є чудова донечка, а незабаром з’явиться на світ і синочок. Сподіваюся, що мама колись мене зрозуміє, і прийме Іринку, як рідну онуку.
Фото ілюстративне – bitauto.spb.
