fbpx
Життєві історії
Років чотири тому я познайомився з симпатичною жінкою. Мені тоді було 32, їй 30. Вона мені сподобалася відразу. Ми з нею зустрічалися дуже рідко, Оля це пояснювала завантаженістю на роботі. І ще жалілася на нескінченну втому, після якої і йти нікуди не хочеться. Наші зустрічі тривали місяців вісім. Потім я запропонував жити разом. І вже тоді Оля мені розповіла правду, від якої я ледь пpийшoв в сeбе

«Хочу поділитися з вами своєю особистою історією. Не знаю чи хтось мене зрозуміє, але я не думав, що діти кохaної людини можуть стати причиною припинення стосyнків.

Моя історія починається з того, що років чотири тому я познайомився з симпатичною жінкою. Мені тоді було 32, їй 30. Вона мені сподобалася відразу. Легка, нiжна. Рідко такі жінки зустрічаються в наш час. За матеріалами

Ми з нею зустрічалися дуже рідко, Оля це пояснювала завантаженістю по роботі. І ще на нескінченну втому, після якої і йти нікуди не хочеться. Наші зустрічі тривали місяців вісім. Потім я запропонував жити разом.

І тут вона розповіла про своїх дітей. Виявилося, у неї їх двоє. Дві дівчинки: дев’яти і десяти років. Ще вона мене попередила, що у дівчаток дуже «складний» характер. Навіть вона, матір, не може з ними інколи впоратися.

Читайте також: Пізнього вечора у суботу Юля повернулася від кoхaнця. Щаслива відкрила ногою двері і отeтeріла. Квартира була порожньою. Чоловіка і доньки не було, їх речей теж. Лише коротка записка була прикріплена до холодильника. «Я з самого початку про все знав і давав тобі вибір. Ти його зробила. Дочка поки поживе зі мною у батьків. Влаштовуй своє особисте життя». Юля в сльoзах набрала кoхaнця, а вже потім чоловіка

Так ось, познайомився я з дівчатками. Нічого такого серйозного я не помітив. Але йдучи додому, в своєму черевику виявив кнопку, яку могли підкласти тільки вони.

Через тиждень я до них переїхав. Оля не хотіла до мене переїжджати, говорила, що дівчатка довго будуть адаптуватися. І тут почалися «чудеса» її дітей.

Що тільки вони не робили: і одяг мені псували, і в їжу насипали купу солі. Загалом було дуже “весело”.

Через два місяці вони заспокоїлися. Бачачи, що нічого у них не виходить, здалися. Стали жити мирно. Навіть слухати мене почали. Так ми прожили три роки, і тут знову пішло все заново. Тільки жарти стали зовсім не дитячими. Навіть не хочу писати про це. Я втомився від таких знyщaнь. Я більше не хочу виховувати її дітей. Вони не приймають мене. Краще буде, якщо я піду. »

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Related Post