Моя мама дуже економна людина. Вона зараз на пенсії, в квартирі живе одна.
Я вийшла заміж, маю двоє діток, з чоловіком ми живемо в квартирі, яку свого часу взяли в кредит, який нам потрібно виплачувати ще років 5-6. Хоч ми і непогано заробляємо, але не хочемо економити на елементарних речах. Ми і у відпустку їздимо за кордон щороку, загалом не хочеться жити, думаючи лише про один кредит.
Та моя мама постійно економить на всьому, відкладає гроші, каже, що колись вони пригодяться. Мама ходить в старих речах, я їх ще з дитинства пам’ятаю, багато чого їй приносять люди. Купує дешеві продукти, шукає якісь розпродажі та акції. Мама може місяць жити на каші, купах та макаронах.
Спочатку ми з чоловіком купували їй продукти та одяг, платили за комуналку. Але мама все одно відкладає гроші, хоча я знаю, що вони в неї є і там вже чимала сума зібралася.
На фоні нас моя мама виглядає бідною людиною, рідня просить мене, щоб я їй купувала гарну їжу: сир, молоко, м’ясо, яйця. Та я не бачу сенсу це робити, в мами гроші є, невже вона для себе це сама придбати не може.
Мама постійно всім розповідає, що збирає гроші для нас, адже в нас кредит і ці гроші колись знадобляться нам, чи нашим дітям, тому вона відкладає їх для нас на майбутнє. Вже вся родина косо дивиться на нас, кажуть, що м вже втомили маму своїм кредитом. Але ж ми нічого в неї не просимо, нехай живе собі на радість. Але ж ні, вона й далі економить. Хіба тут є наша вина?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
