Не дарма кажуть, що з родичами не варто мати нічого спільного. Все у мене з родичами було добре, поки я не вирішила зробити ремонт. Живу я одна. Чоловіка давно не стало, дітей немає. Але самотньою себе ніколи не відчувала. Є рідна сестра. Є двоюрідний брат. Вони, і їхні діти часто до мене приїжджали. З усіма я була в добрих стосунках. І ось цього літа вирішила я ремонт зробити в своїй двокімнатній квартирі.
Нічого особливого не намічала. Просто побілити стелі, наклеїти нові шпалери, замінити лінолеум. Поділилася з ріднею задумами. Порозпитувала, може хто знає хороших майстрів, що беруть недорого. Дружина двоюрідного брата відразу сказала, що стелі побілить, і шпалери наклеїть її дочка, безкоштовно. Навіть клей привезе і шпалери для маленької кімнати. У них зайві залишилися. А їхній син обіцяв лінолеум постелити з одним. Теж безкоштовно.
Я, звичайно, зраділа. Прикупила все, що треба для ремонту. В призначений день приїхали мої родичі і все мені зробили за тиждень. Стелі побілили, стіни шпалерами обклеїли, лінолеум постелили. А чоловік рідної сестри зробив мені сюрприз. Поставив нові батареї в квартирі. Хоча і старі були ще нічого, але раз можна замінити на нові, я не відмовилася. Нові краще, ніж старі.
Їх і фарбувати не треба. Я своєю оновленою квартиру, натішитися не могла. Покликала всіх в гості. Якраз був мій день народження. Накрила стіл, наготувала смакоти. Зібралася моя рідня за столом. Привітали мене, стільки хороших слів сказали, я навіть розчулилася. Сидимо, пригощаємося, новини всякі розповідаємо. Як раптом, мій брат двоюрідний мені каже: давай, в одній кімнаті у тебе моя дочка з чоловіком поживуть. Їм роботу запропонували тут, в місті. Що їм квартиру знімати? На свою назбирати хочуть. Потім з’їдуть.
– Ну, це скільки ж вони збирати будуть? – здивувалася я.
– Кілька років?
– І що?
– Ну, я не можу так довго в умовах обмеженого простору жити, – сказала я твердо. – Одна звикла.
Брат нічого не відповів. А дружина його мені ображено так говорить: – А дочка з зятем і стелі тобі побілили і шпалери поклеїли… І синок наш лінолеум тобі постелив за просто так.
– Ну, спасибі, кажу, що допомогли. Самі ж запропонували, я не просила… Дивлюся, невесело стало в мене за столом. Переглядаються мої рідні, якось невпопад відповідають. Сяк-так закінчився вечір. Всі роз’їхалися. Я прибрала, стала до сну готуватися, як дзвонить мені рідна сестра. І просить прописати свого сина до мене в квартиру. Мовляв, роботу він хоче знайти в місті. Я відмовила. Боюся я цих прописок всяких. Тим більше, племінник мій не з спокійних. З чуток, кредит на ньому висить.
Всі ніч я не спала. Незручно було мені. Виходить, родичі безкоштовно мені ремонт зробили, а я їм в проханнях відмовила. Подумала, і вирішила гроші їм дати за роботу. Так мені спокійніше буде. З тим і заснула. А вранці, спозаранку дзвінок. Це брат двоюрідний прийшов з донькою і зятем за грошима. Мовляв, хочемо квартиру зняти, раз я не пускаю в свою, гроші потрібні. І називає таку суму, що я трохи не знепритомніла. Кажу йому, що не погодилася б робити ремонт за таку суму, якби знала.
Ми так не домовлялись. Але брат твердо став вимагати гроші. Ледве випровадила. А після обіду прийшов рідний племінник і почав вимагати гроші за батареї. Сказала, що у мене немає. Він, не довго думаючи, батареї зняв. Сказала йому, щоб старі назад поставив, але він тільки рукою махнув. Ну, думаю, влипла я з ріднею.
Тепер не знаю, що робити. Просила сусіда, щоб той мені назад мої батареї поставив. А з родичами я розпрощалася. Більше і знати їх не хочу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
