Із Юрієм ми одружилися дев’ятнадцять років тому. Я завжди вважала, що у нас міцна сім’я і раділа, що у мене чудовий, турботливий чоловік. Думала, що ми будемо щасливо разом жити до самої старості. Ми жили, як всі – сварилися, мирилися, виховували дітей, реалізовували спільні плани. Все було добре і нічого не віщувало біди. І раптом, як сніг на голову, до мене на лікарський прийом з’явилася незнайома жінка, яка ошелешила мене, що у неї стосунки з моїм чоловіком.
Я працюю лікарем в одній з приватних клінік. Це був звичайний день. До кабінету увійшла чергова пацієнтка. Симпатична, з помітно округленим животом, молода жінка. Обережно присівши на стілець, не дивлячись мені в очі, пацієнтка несподівано пробурмотіла, що прийшла поговорити про мого чоловіка.
Я була приголомшена, запропонувала дівчині пройти огляд або покинути кабінет. Спочатку я подумала, що дівчина трохи не в собі. Однак, та осмілівши, заявила, що не піде, тому що у неї з моїм чоловіком любов. Інших людей в черзі в коридорі не було, і я вирішила її вислухати. Як з’ясувалося, у Олени вже деякий час стосунки з моїм чоловіком і дитину вона чекає від нього. А мене він не любить і я лише перешкода. Жінка заявила, що мої діти вже великі. Їм тринадцять і сімнадцять років. А її малюкові просто необхідний батько, тому Олена і попросила мене віддати їй свого чоловіка.
Спочатку все це виглядало як розіграш, я не знала, як на це реагувати – вірити чи ні. Та й поведінка дівчини мені здалася не зовсім адекватною. Однак, вона почала розповідати такі подробиці з нашого життя, що у мене сумнівів не залишилося. Все сказане нею – правда.
Не знаю, як пережила той день. Важкі думки переповнювали мене. Ну, а ввечері, дивлячись чоловікові в очі, я розповіла йому про візит Олени. На мій подив, чоловік одразу зізнався у зраді. Правда, Юрій пообіцяв кинути Олену. Запевняє, що вона йому не потрібна і що він любить тільки мене.
Я дивилася на нього і не розуміла лише одного – як я могла стільки років жити з цією людиною. В один момент Юрій став мені гидким і чужим. Неприємно від того, що він мені зраджував, і що розповідав їй все про мене. Не менш дивує, як легко він готовий відмовитися від свого малюка, хоча це ніби мене має тішити. Так і живу тепер в сум’ятті почуттів. І навіть вже готова його відпустити, але тільки він не поспішає йти від мене.
Як тепер правильно поступити – жити з чоловіком заради дітей, чи відпустити його до тієї молодої дівчини, яка наївно думає, що побудує своє щастя на уламках мого сімейного життя.
Фото ілюстративне – ratingdatings.
