Рівно рік тому перед самим Новим роком я позичила своїй сестрі велику суму грошей. А тепер я не можу повернути свої гроші.
Коли згадую сестрі про борг, вона мені каже, що навіть в банках відсотки по кредитах заморозили, бо з розумінням ставляться до ситуації, а я не хочу рідній сестрі трохи почекати.
Мені 65 років, сестрі 57. Ліда добре знала, що гроші у мене були, адже я повернулася із заробітків, де була 18 років. Звичайно, що я щось таки заробила і з пустими руками не приїхала. Але ж хіба це причина, щоб зараз розкидатися грошима?
Я побудувала собі великий будинок, в якому ми з чоловіком зараз і живемо. А своїй єдиній доньці я купила квартиру в місті, вибрала велику, трикімнатну. Так що і себе, і дочку я забезпечила.
Знову повертатися в Італію я не хочу, здоров’я вже не те, та й роки беруть своє. Хоча я бачила і 75-річних українських заробітчанок, але брати з них приклад я не хочу, хочеться трохи і для себе пожити, бо ж для чого я так важко гарувала всі ці роки на чужині.
Сестра моя на заробітки їхати не хотіла, хоча я не раз її кликала. Але з часом вона таки зрозуміла, що без заробітків будинок їй ніколи не побудувати, тому відправила за кордон свого чоловіка.
Будувалися вони багато років теж. А в грудні минулого року сестра прийшла до мене грошей зичити, хотіла 7 тисяч євро. Гроші їй були потрібні, щоб купити в нову хату меблі і техніку, вона хотіла до Нового року зайти в будинок, а на Різдво новосілля справити.
Ліда порахувала, що чоловік до літа мав би заробити цю суму, він після свят знову поїде закордон і почне щомісяця присилати гроші, і так вони полегенько мені їх віддадуть.
Не позичити я не могла, бо це ж рідна сестра, але щось всередині мені підказувало, що ці свої гроші я побачу не скоро.
Чоловік сестри не поїхав закордон, бо не встиг, тепер сидить вдома – в хаті з меблями, купленими за мої гроші.
Ліда руками розводить, мовляв, а звідки ми тепер візьмем, час який, сама бачиш.
От і роби що хочеш. Я вже втратила надію, що поверну собі ці гроші. А це навіть для мене немала сума.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна