fbpx
Життєві історії
Рік тому Ярина повернулася з роботи, а її менша донька привела додому другого зятя. Вже речі його усі в кімнаті розклали, а речі матері стоять в коридорі в старих торбах

Якось до Ярини приїхала її рідна сестра і стала повчати її, говорила, що в неї немає совісті, адже вона сказала двом своїм рідним донькам, щоб покинули її дім. Одна донька вже чекала дитину, а в другої було маленьке дитя. Сестра переймалася, куди тепер вони підуть, де ж тепер вони житимуть.

Ярина спокійно вислухала слова сестри і сказала:

– То візьми їх до себе, нехай у тебе живуть.

– Але чому? Це ж твої діти! – мовила та. – Ти їм рідна мати, а я просто тітка, твоя сестра.

– Ну якщо я мати, то мені й вирішувати, – відповіла сестрі Ярина.

Ярині нещодавно виповниться 50 років. А почувається вона на всі 70. Чоловіка не стало давно, коли їй заледве 30 минуло. Залишилася одна з двома маленькими донечками. Одна все робила, старалася, щоб поставити їх на ноги, аби були не гірші за інших. Добре, що хоч на той час мала власне житло: двокімнатна хрущовка дісталася їй ще від бабусі, яку вона доглянула чимало років. Жінка сподівалася, що коли хоч одна з дочок закінчить вищий навчальний заклад, то вона вже буде мати більше вільного часу. Але де там.

– Мамо, а це мій Дмитро, познайомся! – якось сказала старша дочка Тетяна, щойно Ярина переступила поріг квартири.

За донькою повільно в коридор зайшов хлопчина і несміливо дивився з кутка в куток, перегладався по кімнатах. Він тихенько сказав, що кличе її доньку заміж.

– Можна ми поживемо з тобою тут трохи, мамо? – закінчила за нього Тетяна і засміялася. Чесно кажучи, вона і відповіді не дочекалася. Щаслива, взяла його за руку і вони пішли в її кімнату. Ярина розуміла, що їм ніде йти.

Відтоді менша донька Світлана перебралася до мами в кімнату. Згодом у Ярини з’явився онук, вони його залишали часто на маму, а самі йшли відпочивати. Воду в квартирі не економив ніхто, за все платила мати, рахунки приходили чималі. Нагодувати таку велику кількість людей, включаючи смаколики для малого онучка, теж було непросто жінці. А ще ж менша якраз стала дівувати: мамо, дай і мені гроші.

Якось ярина попросила дітей, щоб теж давали гроші на комунальні та харчі, та Тетяна сказала, що в них нічого немає – вона в декреті, чоловік збирає гроші на машину. Та й сестри вже стали одна на одну боком дивитися, все нічого не могли поділити. Ярина, як могла, заспокоювала, просила, щоб прибирали за собою, по черзі готували їсти.

Світлана згодом закінчила інститут і влаштувалася на роботу. Мати сподівалася, що хоч менша якусь копійку почне трохи приносити в дім, але марно. Світлана вважала, що раз сестра з чоловіком не дають матері грошей, то й вона не буде.

Одного разу Ярина прийшла втомленою з роботи, а в них в дома гості. То Світлана привела додому зятя. Вже речі його розклала в кімнаті, а мамині речі перенесла на кухню сама.

– Це Олег, – спокійно сказала Світлана. – Ми вже заяву подали до РАЦСу, будемо розписуватися. А поки поживемо тут. Добре?

– Де? – спитала здивована Ярина. – Ви на кухні збираєтеся жити?

– Ні, мамо, ми ж молода сім’я. Нам треба окрема кімната. І з тобою, як ти розумієш, теж не варіант. Я твої речі на кухню віднесла, поживи поки там, це ж тимчасово. Я чекаю дитину.

Ярина покликала Тетяну і сказала двом донькам, щоб вони збирали речі і через місяць покинули її житло.

– Ви думали, що я вам віддам все, що маю? Ви ж молоді, а я стара, мені вже нічого не потрібно. Я собі у ванній постелю чи у коридорі.

– Даю вам, діти, рівно місяць на пошуки свого окремого житла. Йдіть на орендовані, їдьте в села до своїх чоловіків. Я думки своєї не зміню.

Доньки ще щось говорили, що вона недобра мати, але Ярина всього того не чула.

Відтоді минув рік. Хоч як ображалися на матір дочки, що дорогу забудуть до неї і внуків не будуть приводити, забулося все помаленьку.

Доньки з чоловіками знайшли квартири, стали якось крутитися, заробляти гроші. На матір ще трохи ображаються, але вона вже не звертає уваги на це. Щось Ярині підказує, якби не попросила їх тоді піти зі своєї квартири, зараз би для неї місця у її ж власній квартирі взагалі не знайшлося. А так діти стали самостійними і відповідальними і вона радіє від цього.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page