Я часто їздив на заробітки, багато працював, щоб у моєї сім’ї все було. Але моя турбота не була оцінена належним чином і ми розлучилися. Зараз мені 35 років, був у шлюбі 8 років, синові зараз 7 років. Всі гроші витрачав на сім’ю і дружину. Так, мене часто не було вдома, а коли приїжджав ненадовго, я часто говорив дружині що втомився і не можу допомогти по дому або з дитиною.
Але я добре забезпечував сім’ю грошима і робив багато подарунків. Рік тому я вирішив більше нікуди не їхати, знайшов роботу в нашому місті і тепер міг більше часу проводити з сином. Я відводив його на заняття, займався з ним після, намагався наздогнати згаяне.
Моя дружина Ірина вийшла на роботу, і почалися в сім’ї непорозуміння. Вона стала втомлюватися і домашні справи після роботи виконувати не хотіла. Так, я допомагав, але майже не готував, хоча також відповідав за заняття сина. При цьому заробляв я в 4-5 разів більше, ніж дружина, але у мене навіть не було нового одягу, я все витрачав на сім’ю і дружину.
Два рази я хотів піти, але залишався з сім’єю, розмовляв з дружиною, щоб разом налагодити наші відносини. Але це потрібно було тільки мені. Ірина відверто мені зізнавалася, що не дорожить нашим шлюбом і мною, зокрема. Тоді я вирішив подавати на розлучення. Я переїхав і почав жити окремо.
Гроші на сина я перераховував Ірині на картку, з самим сином займався і водив на заняття. Став частіше брати сина до себе, платив їй аліменти та ще зверху на подарунки.
Хотів сина взяти з собою і поїхати на відпочинок за кордон, але дружина не дозволила. Ірина шукає зустрічей зі мною лише в одному випадку – коли їй потрібні гроші. А в інший час вона може навіть слухавку від мене не взяти.
Я зрозумів, що ніякої поваги і любові до мене з боку дружини не було з самого початку. Я вирішив, що з мого боку більше не буде ніякого спілкування з нею і з сином, ніякої допомоги, крім офіційних аліментів. Я вирішив, що краще буду відкладати для сина гроші на окремий рахунок і подарую йому на повноліття нерухомість.
Є ще один варіант, який я готовий прийняти – це забрати сина собі на виховання, але Ірина не погодилася. Зрозуміло, що вона думає тільки про себе. Пропонував їй сина брати на 2 тижні до неї, на 2 тижні у мене. Вона відмовилася, так як син тягнеться до мене і зрозуміло, що вона боїться, що син може вибрати жити з батьком.
Якось я запитав дружину, чому все так склалося, а вона мені відповіла, що якби я і далі їздив на заробітки, ми б і досі були разом.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
