У нас невеличка сім’я, всього з трьох осіб: я, чоловік і син. Ось такий наш маленький, затишний світ. Зате у нас величезна кількість рідні: рідний брат чоловіка і моя сестра – вони обоє старші за нас. Батьки чоловіка і моя мама. Двоюрідні брати, сестри та їхні батьки: наші тітки і дядька.
Всі ці наші родичі живуть в нашому місті або в нашій області. Колись ми трималися всі разом, дуже дружили між собою, але останнім часом з половиною рідні ми стали гірше чужих людей. Є така приказка: «Хочеш втратити друга – позич йому гроші!». Тільки у нас з Олегом вийшло зовсім навпаки: «Хочеш зіпсувати стосунки зі своїм родичем – відмов йому в грошах».
Вся рідня у нас в основному прості люди. Чоловіки на заводі працюють або в таксі, серед жінок багато домогосподарок, яких чоловіки, нібито утримують на свою стабільну, невеличку зарплату. Тільки ми вирішили не зупинятися на сірому існування, а шукати кращого життя, ми не хотіли рахувати кожну копійку, постійно економлячи на всьому. Чоловік відкрив магазин: побутові, господарські та садові товари. Пішли трохи гроші до нас з цієї справи, причому хороші.
І тут ми почали часто чути прохання від своєї рідні: «Дайте нам трохи грошей в борг, скоро віддамо!». Батькам важко відмовити, звичайно, але вони звертаються тільки в крайньому випадку, особливо свекри. Вони самі важко працювали все життя, знають, як це – заробляти гроші. Моя мама два рази просила в борг, але відразу ж віддавала в обіцяний термін, хоч нам і ніяково було брати у неї гроші назад.
Але наші браття і сестрички це щось. У чоловіка брат любить добре відпочити та погуляти. Але він не дуже нас турбує, звичайно: якщо він попросить гривень 500 і вчасно не віддасть, то відпрацює у нас вантажником, коли ми привозимо товар. А ось сестричка моя народила чотирьох дітей. Рік тому, в 36 років четвертого народила і все на державу сподівається, все на допомогу якусь розраховує – а раптом їм там манна небесна за дітей посиплеться?
І все скаржиться постійно, в борг просить: «Який мій чоловік ледар, дітям їсти нічого, дай до зарплати чоловіка трохи грошей, а з зарплати я відразу все поверну!». Давали, але вчасно вона не повертає ніколи, жодного разу так не було. А у нас товар прибув, нам його забирати терміново з оплатою. Сестричка то телефон не візьме, то говорить все підряд, аби виправдатися. Особливо мене дратує її формулювання: «Пошкодуй дітей – вони ж твої племінники рідні». Я все прекрасно розумію, але ж це її діти. У мене тільки син, я розраховувала на свої сили!
Так само навколо нас бігають і всі інші наші родичі: двоюрідні сестри та брати, тітки та дядьки. Ні, тут не посперечаєшся, більшість віддають борги вчасно, але рідні багато. Постійно хтось щось у нас просить, і ми сидимо ні з чим, чекаючи повернення грошей.
Тут мені на очі якось потрапила стаття з психології: «Навчіться говорити «Ні!»». Прочитала – ну все як у нас у важкі часи, все через те, що ми для всіх добренькі. Важко було сказати перше “ні”, але ми навчилися.
І тут почалося найцікавіше: суперечки пішли у нас з ріднею одна за одною. Кожен відразу говорив майже одну і ту ж фразу: «Ну у вас же є гроші! А мені зараз дуже вони потрібні! Невже важко дати в борг, ми ж віддамо?». Так і нам потрібні! Тепер ми для всіх якісь багатії, а вони всі прямо золоті люди, навіть на хліб копійки ніколи не мають. І всі біди, виходить, що тільки від нас: у когось діти залишилися голодні, у когось машина дров не привезена, а хтось собі одяг новий не купив, а так хотілося! Не відмовляємо тільки в ліках, і то – говоримо, що самі купимо, але мало хто погоджується.
Тепер з нами майже вся родина не хоче спілкуватися. Сестра мене просто ненавидить, ходить по родичах і говорить неправду, що я її дітей залишила голодними, а у неї грошей на харчі немає, а решта підтакують.
Мама метається між мною і сестрою, хвилюється, що ми не розмовляємо. Інша рідня нас вже нелюбить, в гості не кличуть, збираються своєю родиною і тільки пліткують про нас. Свекри теж засмучені, що ми у всіх в немилість увійшли. Спілкується з нами тільки брат чоловіка, тому що завжди готовий допомогти – або вантажником попрацювати, або магазин облагородити, іноді навіть робить це наперед, щоб потім йому гроші дали. Але його дружина на нас зла – мовляв, на якісь гулянки ви даєте йому гроші, а рідню виручити не бажаєте у скрутну хвилину. Ну так брат же у нас підробляє. Нехай радіють, що ми тоді відсотки з них не брали, як це інші роблять. Але прикро все одно, що ми стали майже для всієї рідні, як нерідні.
І помиритися нам з чоловіком з ними хочеться, і розумію, що теж годити усім не хочеться, ми ж не для них так важко працюємо, годити я їм не хочу. Невже вони не розуміють, що нам ці гроші нелегко даються?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – segodnya.
