Мені 34 роки, у мене є свій успішний бізнес. Я заробляю дуже непогано, але зараз є нагода ще більше розширитися, просто для цього треба трохи більше попрацювати. І я готова працювати, тим більше, бачу, що у мене все непогано виходить.
У мене є чоловік і двоє маленьких дітей. Чоловік мене підтримує, зараз в розвиток йдуть всі гроші, які я заробляю, він допомагає з нянею, грошима, теж працює. Але не моя мама. Для неї важливіше не допомогти мені, а їздити на дачу, консервувати цілий день помідори, пекти якісь непотрібні торти або хліб.
Рік тому моя мама вийшла на пенсію і я купила їй дачу, щоб вона мала де відпочивати. Я планувала, що влітку вона буде туди їздити і забирати наших дітей. Але мама вирішила зайнятися вирощуванням продуктів, тому часу для онуків у неї не залишається. А мені саме зараз дуже потрібна її допомога.
Я розумію, що вона це робить для себе, не для мене, хоча це все подається під соусом – «Я ж вам консервувала». Так мені не потрібна ця консервація, ці помідори і огірки я спокійно можу купити. Але мені саме зараз, як ніколи потрібна допомога з дітьми та підтримка.
Ми самі заробили на житло, ніколи ні від кого не просили допомоги. Але зараз я просто цілодобово працюю тому я б дуже хотіла, щоб з дітьми побула моя мама. Але вона і чути нічого про це не хоче, каже, що роботи багато, огірки добре вродили, малина, смородина, от вона все це збирає і консервує. Я ж думаю, що краще запитати, як мені можна допомогти і допомагати, а не робити всі ці закрутки.
Я ж мамі у всьому допомагаю, відколи вона пішла на пенсію, даю їй гроші, якщо це потрібно, купую все необхідне. А вона не хоче мені хоч трохи допомогти. Прикро. Я вже дуже шкодую, що купила їй цю дачу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
