Мені 28 років, я вже давно живу сама. Поїхала я з дому відразу після школи, сама поступила в університет, відразу почала підробляти, щоб оплатити собі знімання житла.
Я у своїх батьків єдина дитина. Ми жили в селі, за 80 кілометрів від обласного центру.
У нас є свій будинок, які мої батьки самі збудували. Їм у цьому допомогли їхні батьки.
Будинок вийшов добротний, великий, батьки сподівалися, що я залишуся з ними жити.
І скільки я їх не переконувала, що я не хочу жити в селі, вони все одно вірили, що після навчання я до них повернуся.
Але я в місті відразу зачепилася за роботу, у мене тут багато перспектив.
Тому їхати в село, де я просто не матиму що робити, для мене взагалі не розглядається як варіант.
Я поки-що незаміжня, і з особистим життям у мене якось не складається. З цієї причини залишається сподіватися тільки на себе.
Левова частка моєї зарплати йде на оренду житла, тому у мене є мрія – мати свою квартиру.
Але я розумію, що з своєю зарплатою я ще не скоро зможу сама купити собі житло. Тому я сподівалася, що мені батьки допоможуть.
Проте мама з татом мені принципово не хочуть допомагати з квартирою, адже вони хочуть, щоб я поверталася в село, де на їхню думку, на мене чекає все готове.
І ніякі аргументи, які я їм наводжу, на них не діють.
Рік тому не стало моєї бабусі, і мені у спадок перейшов її будинок.
Я сподівалася, що нарешті зможу здійснити свою мрію, адже будинок непоганий, і його можна було б продати за дуже великі гроші.
Цієї суми мені б цілком вистачило на квартиру.
Тому я приїхала в село до батьків, щоб повідомити їм про своє рішення.
І тут на мене чекав сюрприз – моя мама сказала, що ніколи не дозволить мені продати будинок, і що ми так не домовлялися.
Мама мене переконує, що бабуся записала на мене свій будинок лише з тією умовою, що я буду жити в ньому, а якби вона знала, що я збираюся його продавати, то не віддала б мені його.
Я з повагою ставлюся і до пам’яті бабусі, і до своїх батьків, і не хочу робити наперекір їхній волі.
Але мені дуже прикро, що мої батьки мене не хочуть почути, і не хочуть мені допомогти.
Хто з нас правий – я чи вони?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
