Так склалося в моєму житті, що рік тому мене залишив чоловік з немовлям на руках. Так, як ми жили в квартирі, яка належала йому, я повернулася жити з малою дитиною жити до мами.
Мені непросто було в той період, а потім змирилася з тим, що залишилася сама і стала радіти своєму щастю бути мамою.
Чоловік платив аліменти, я отримувала гроші на дитину і моя мама теж допомагала мені тим, що купувала продукти, готувала, коли я приділяла час дитині. Я дуже вдячна своїй мамі, що вона підтримує мене, коли я сиджу в декреті.
Єдине, що мене засмучує, що мені зараз 35 років, на руках мала дитина, і якщо це мене років 3-4 мене заміж ніхто не покличе.
Іноді я хочу зустрітися з друзями, поїхати до родини, провести час з подругами, вийти кудись погуляти, адже, можливо, серед людей я знайду свою долю. Я не хочу бути самотньою, адже це непросто. В цей час я прошу свою маму посидіти з моїм синочком, щоб я могла приділити час собі, хоч декілька годин кудись піти відпочити. Та мама мені завжди відмовляє, вона переконана в тому, що мені потрібно спочатку виростити дитину, а потім вже влаштовувати своє особисте життя.
Мама зовсім не розуміє мене. Мені скоро буде 40, а я теж хочу бути щасливою жінкою, мати гарну сім’ю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.