У мого чоловіка є рідний брат Ярослав, з сім’єю якого ми завжди дуже добре спілкувалися. У гості ходили одне до одного, свята разом відзначали та й діти у нас були майже ровесниками. Наш син всього на кілька місяців старший за сина Ярослава та Жанни.
Родич мав «золоті руки», тому чоловік вирішив піти з офіційної роботи, зібрати бригаду майстрів, зареєстрував фірму і зайнявся бізнесом.
– Зараз багато хто будується, ремонтується. Навіть на приватниках можна непогані гроші піднімати, – казав Ярослав.
А потім мені дістався будинок за містом у спадок, тому ми вирішили виставити квартиру чоловіка на продаж і зайнятися цим будинком з перспективою переїхати туди жити. Перебудувати, прибудувати, він більше, нашому синові тоді було 10 років, хотілося встигнути народити ще дитину, та й жити у своєму будинку для нас було краще, ніж у двокімнатній коробці.
Квартиру продавали довго, кілька місяців, за цей час постаралися зі своїх накопичень привести будинок у стан, щоб можна було переїхати.
– А вже потім масштабно перероблятимемо і прибудовуватимемо, – планував чоловік, – робітники у нас є: Ярослав з бригадою. Зроблять на совість.
Брат ходив ділянкою, оглядав будинок, давав слушні поради, що і як переробити.
– Зараз у нас багато, – говорив родич чоловіка, – а влітку ми впрягаємося вже до вас на повну.
Наша міська квартира успішно продалася, ми переїхали минулої зими. Притерпілися до тимчасових незручностей, навіть раділи, що ми тепер на своїй території.
А в квітні у Ярослава почалися проблеми, йому не заплатили за якийсь масштабний проект. Щоб розплатитися з своїми робітниками, Ярослав вирішив взяти позику в банку.
Мій чоловік, добра душа, сам запропонував братові гроші: бери, мовляв, у мене, гаси свою позику, поки відсотки не набігли.
– Все одно ж ти будеш у нас працювати і дім переробляти, от і відпрацюєш борг, – сказав чоловік братові.
Розписку Ярослав написав, влітку обіцяв усі роботи і розпочати, і закінчити.
– До осені все зробимо, – казав, – залишиться тільки обробка, але всередині справа піде ще швидше, до грудня впораємося. А хлопців я нових зберу, не питання.
Загалом Ярослав вирішив свої проблеми, ми сподівалися вирішити свої. Жодних сумнівів у тому, що брат чоловіка не віддасть борг, у нас не було. До червня ми замовили та закупили всі матеріали та приготувалися чекати початку робіт.
– До грудня вже все закінчиться, – заспокоював мене чоловік.
Через кілька тижнів з’ясувалося, що я чекаю дитину.
– Вітаю, – сказав по телефону Ярослав 12 червня, – до вас? Незабаром. Розумієш, зараз робота термінова з’явилася з живими грошима, а хлопцям же заробити цікаво. Та й мені гроші потрібні, щоб я зміг їм платити, коли ми будемо на вашому домі мій обов’язок відпрацьовувати. Давай за місяць? Та встигнемо все, не переживайте!
У середині липня пісня повторилася: хлопцям і мені треба заробити, їм сім’ї годувати, мені теж та ще й їм платити, коли ми у вас працюватимемо. Давай за місяць?
– Скільки цей місяць триватиме? – спитала я чоловіка в серпні. – Мені народжувати в лютому, скоро бездоріжжя, осінь, а в нас ще навіть фундамент не залитий. Подзвони і поспіши їх.
Чоловік зателефонував, Ярослав щось промимрив. А слідом зателефонувала його дружина Жанна:
– А що ви моєму чоловікові ставите умови? Коли зможе, тоді й зайде на вашу будову! Поки він у вас безкоштовно працюватиме, мені що, хліб один їсти?
– Як це безкоштовно? – не витримав мій чоловік. – Основну суму від нас Ярослав уже отримав ще в квітні! Чи забула? У нас незабаром дитина буде, а прибудову робити не починали, навіть фундамент не викопали під неї. Взимку копатимемо?
Жанна слухавку кинула, Ярослав приїжджав, щось утирав чоловікові про гарячий сезон, про те, що все встигнуть.
– Ні, – сказав мій чоловік, – вистачить. Більше я не чекатиму. Я наймаю інших людей, і вони намагаються наздогнати терміни. Будь ласкавий, поверни мені гроші. Не обов’язково одразу, але вже половину боргу ти точно заробив у свій гарячий сезон.
Цього дня знову по телефону ми слухали претензії дружини Ярослава:
– Де ми візьмемо гроші? Ми домовлялися, що чоловік відпрацює, а ви тепер найняли інших, ви домовленостей не виконали, а нам за це платити?
– Ярослав, – чоловік з Жанною розмовляти не став. – Гроші брав? Роботи не розпочав? Поверни борг, все просто.
За тиждень Ярослав приніс гроші. В нас уже працювала інша бригада. Сподіваємось, що хлопці встигнуть хоча б основні роботи зробити до сильних морозів.
Жанна у нас у чорному списку. Тепер її дзвінки нас не турбують. Проте всі знайомі і родичі знають, як несправедливо ми повелися з її чоловіком.
– Ярослав змушений був позику взяти в «швидких грошах», щоб із братом розрахуватися! Адже домовлялися, що Ярослав йому будинок збудує! Ярослав тепер відсотки скажені віддавати! От і зв’язуйся після такого з ріднею!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
