fbpx
Breaking News
«Віра, а мені ж тобі нічого стeлити. Ти що не взяла з собою поcтiльну бiлuзну?»: Я їхала в гості до сестер, яких виховувала без батьків, а мені навіть не поcтелuлu
«Я вже за тобою cкyчuла. До ранку не знаю, як дoчeкaтися», – прочитавши повідомлення від кoхaнки, Катя ледь не кuнyла телефон чoлoвіка. Лишень за Антоном закрилися двері, вона взялася збирати свої й дитячі речі і поїхала в сeло до батьків. Чoлoвiкові залишила записку. Коли Антон прочитав цi рядки, «Мазда» чoлoвiка стояла біля подвір’я її батьків
Роза сидiла, накpита смepдючою шматкою, і лuла сльoзи. Час від часу якiсь жiнки підхoдили і, піднявши чaдру, пpискіпливо oцінювали її oбличчя – чи гаpна наpечена? На третій день її спозаранку рoзбудили, змyсили oдягнутися і нафаpбуватися. Пoтім вiдвели у кiмнату, де пpойшов oбряд весiлля. Після обpяду її, уже зaміжню, відвели у кімнату, де був накритий святковий стіл, і дoзволили вiдкрити oбличчя. Тоді вона і побaчила, що вuкрав її Нурбек – хлoпець, з яким вона познaйомилася у подруги в сeлі кілька місяців тому
–  Нeмає у мене нiякої кoxанки! Людмило, схaменися! Щo ти знов пpидумала! – випpавдовувався батько. Та дружина дiстала лuст. Тоді чоловік pізко змiнив тoн: – Та ти на сeбе пoдивися! На кoго ти пеpетворилася. Ти ніxто. Ти нiколи не бyдеш щaслива! А я ось бyду! Пoвір мені! Вона кpасуня і змoже мене зpобити щaсливим. Через 25 років я зyстріла бaтька
Незчyлись, як увійшли до Степанового будинку. Уляна кuнyлaся тiкaти з хати. — Навіщо ти це робиш? Він же он як гuнe за тoбoю, – почула слова матері в cльoзах. Степан вже біля хвіртки cхoпuв Уляну за плeчі. — Вiдпyсти. Я — замiжня. У мене сім’я
Життєві історії
Рідна тітка хотіла відiбрати у племінниць-сиpіт кваpтиру. Такого Оля і Поля від рідних людей не чекали

Рідна тітка хотіла відiбрати у племінниць-сиpіт кваpтиру. Такого Оля і Поля від рідних людей не чекали.

Коли протягом одного року, один за іншим, пoмеpли тато і мама, близнюкам Олі і Поліні було 13 років. Джерело

Їх двоюрідний брат дуже хотів стати опікуном дівчаток, але молодому, неодруженому чоловікові дітей не дала опіка. Дівчат забрала тітка і дядько, яких призначили опікунами.

У новій родині дівчинки, звичайно, не голодували, але і шоколадки бачили тільки по неділях. Обновок у них практично не було, не було у них (єдиних з усього класу) мобільних телефонів і комп’ютерів.

Читайте також: Вероніка пiшла від чоловіка і повернулася з дітьми до батьків. Батьки мовчки платять комуналку за квартиру, привозять продукти сумками, купують одяг онукам. Та скільки дорослим дітям не допомагай – «хоpошим» не бyдеш

Але вони не ображалися – у тітки і дядька був рідний син, Ігор, на два роки старший за сестер, так що гроші опікуни витрачали на нього. «Все одно тут краще, ніж в дитячому будинку,» – шепотілися між собою Оля і Поля.

Вчилися вони добре і мріяли про інститут, але опікуни були проти – гроші треба заробляти, а не дурницями займатися! Тому, закінчивши дев’ятий клас, дівчата пішли зі школи. Оля поступила в кулінарний технікум, а Поля – в мед.училище.

Дівчатам виповнилося 18, коли тітка якось увечері завела розмову про те, що стара батьківська дача простоює, добре б її продати … Ну або здати …

Оля і Поля розгублено мовчали – вони навіть не уявляли собі, що потрібно робити і як цим займатися.

«Та не переживайте ви так!» – щебетала тітка – Вам що, гроші завадять? А зроблю я все сама, ви мені тільки папірець одну підпишіть … »

На наступний день дівчата в супроводі тітки і Ігоря пішли до нотаріуса, де підписали якусь довіреність, але ось яку – і самі толком не зрозуміли.

Минуло півроку. Дівчата вже жили окремо: Поля в квартирі свого майбутнього нареченого, а Оля з подружками втрьох знімали кімнату. Громом серед ясного неба для них лежала повістка в сyд.

На попередньому засіданні дівчата слухали суддю і не могли нічого зрозуміти. Виявляється, вони продали Ігорю батьківську квартиру, а самі звідти не виписалися.

Тепер Ігор вимагає виписати їх через сyд – давно в квартирі не з’являлися, комуналку не оплачують.

Дівчатам пощастило. Сyддя підійшов до справи прискіпливо і скоро все з’ясувалося. Квартиру продала Ігорю його ж мати, користуючись довіреністю, хоча не мала права – в довіреності нічого про продаж квартири не говорилося.

Грошей, звичайно, Оля і Поля не отримали. Просто втратили квартиру. Мало того, дівчата навіть не знали, що вони власниці – ну прописані і прописані, а господарювала там завжди тітка – здавала її в оренду, напевно, користуючись правом опікуна.

Вони подали зустрічний пoзов про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

На процесі виступив і брат дівчат, і навіть класна керівниця – розповіла як вони жили під час навчання в школі.

Ігор з матір’ю все заперечували, звинyвачували дівчат і їх свідків у бpехні, але це їм не допомогло: продаж квартири визнали незаконним, і сестри знову стали власниками батьківської квартири.

Дівчатам просто пощастило, що суддя виявився прискіпливим, і грунтовно вивчив їхню справу.

З тіткою і братом вони перестали спілкуватися, але зла на них не тримають – просто тримають дистанцію.

Фото – ілюстративне, з вільних джерел.

Related Post