Рідна тітка хотіла відiбрати у племінниць-сиpіт кваpтиру. Такого Оля і Поля від рідних людей не чекали.
Коли протягом одного року, один за іншим, пoмеpли тато і мама, близнюкам Олі і Поліні було 13 років. Джерело
Їх двоюрідний брат дуже хотів стати опікуном дівчаток, але молодому, неодруженому чоловікові дітей не дала опіка. Дівчат забрала тітка і дядько, яких призначили опікунами.
У новій родині дівчинки, звичайно, не голодували, але і шоколадки бачили тільки по неділях. Обновок у них практично не було, не було у них (єдиних з усього класу) мобільних телефонів і комп’ютерів.
Але вони не ображалися – у тітки і дядька був рідний син, Ігор, на два роки старший за сестер, так що гроші опікуни витрачали на нього. «Все одно тут краще, ніж в дитячому будинку,» – шепотілися між собою Оля і Поля.
Вчилися вони добре і мріяли про інститут, але опікуни були проти – гроші треба заробляти, а не дурницями займатися! Тому, закінчивши дев’ятий клас, дівчата пішли зі школи. Оля поступила в кулінарний технікум, а Поля – в мед.училище.
Дівчатам виповнилося 18, коли тітка якось увечері завела розмову про те, що стара батьківська дача простоює, добре б її продати … Ну або здати …
Оля і Поля розгублено мовчали – вони навіть не уявляли собі, що потрібно робити і як цим займатися.
«Та не переживайте ви так!» – щебетала тітка – Вам що, гроші завадять? А зроблю я все сама, ви мені тільки папірець одну підпишіть … »
На наступний день дівчата в супроводі тітки і Ігоря пішли до нотаріуса, де підписали якусь довіреність, але ось яку – і самі толком не зрозуміли.
Минуло півроку. Дівчата вже жили окремо: Поля в квартирі свого майбутнього нареченого, а Оля з подружками втрьох знімали кімнату. Громом серед ясного неба для них лежала повістка в сyд.
На попередньому засіданні дівчата слухали суддю і не могли нічого зрозуміти. Виявляється, вони продали Ігорю батьківську квартиру, а самі звідти не виписалися.
Тепер Ігор вимагає виписати їх через сyд – давно в квартирі не з’являлися, комуналку не оплачують.
Дівчатам пощастило. Сyддя підійшов до справи прискіпливо і скоро все з’ясувалося. Квартиру продала Ігорю його ж мати, користуючись довіреністю, хоча не мала права – в довіреності нічого про продаж квартири не говорилося.
Грошей, звичайно, Оля і Поля не отримали. Просто втратили квартиру. Мало того, дівчата навіть не знали, що вони власниці – ну прописані і прописані, а господарювала там завжди тітка – здавала її в оренду, напевно, користуючись правом опікуна.
Вони подали зустрічний пoзов про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
На процесі виступив і брат дівчат, і навіть класна керівниця – розповіла як вони жили під час навчання в школі.
Ігор з матір’ю все заперечували, звинyвачували дівчат і їх свідків у бpехні, але це їм не допомогло: продаж квартири визнали незаконним, і сестри знову стали власниками батьківської квартири.
Дівчатам просто пощастило, що суддя виявився прискіпливим, і грунтовно вивчив їхню справу.
З тіткою і братом вони перестали спілкуватися, але зла на них не тримають – просто тримають дистанцію.
Фото – ілюстративне, з вільних джерел.
