– Ось уже і моя рідна сестра заміж зібралася виходити нарешті, – розповіла мені якось знайома Поліна. – Ми вже думали, так і буде вона одна, вже й не молода вона жінка, а 38 років їй зараз, як-не-як, але ні, тут нещодавно вона нам таку звістку повідомила, від якої ми навіть не знали, що сказати. Знайшла-таки гідного своєї краси чоловіка, ха-ха-ха. Весілля скоро планує, сукню шикарну, кільця, ресторан хороший, все як потрібно. У подорож в Італію вони потім поїдуть, Ольга з чоловіком так вирішили разом.
– Весілля – це чудово, звичайно! Мама ваша, мабуть, радіє найбільше? Вона так цього чекала, адже донькі й дійсно вже немолода.
– Та ти знаєш, там така справа, що ми і не знаємо з мамою, радіти чи ні зараз. Загалом, наречений у неї – з дитиною малою, як ми тепер дізналися.
– Слухай, ну дивно було б, якби чоловік в такі роки був без дітей, це, здається, цілком нормально в його віці. Адже йому не 18 років зараз? Більш-менш ровесник нареченої, я ж правильно розумію?
– Так, звісно, я розумію, що не 18 йому зараз, звичайно, йому сорок років вжемайже. Але справа в тому, що дитина живе з ним. Матері там немає, не стало її вже давно Хлопчикові його зараз 8 років, є няня, яка з ними вже мало не з народження. Пару раз в місяць бабуся бере на вихідні дитину до себе. Але основний час дитина знаходиться з батьком! Ось так. Буде наша Ольга справжньою мачухою. Ти уявляєш?
Чесно кажучи, уявити це все важко мені дуже. Сестра Поліни, Ольга, дітей не любить, і не любила їх ніколи. На подруг, які дітей мають, колишніх однокласниць і колег дивилася з жалістю і почуттям переваги, впевнена, що замотані садками та поліклініками «матусі» в глибині душі їй заздрять, адже вона вільна від всіх цих подібних обов’язків. Ну ще б пак: Ольга й досі струнка, стежить за собою, займається спортом, живе цікавим досить життям. Робить кар’єру і добре заробляє, купила сама квартиру, автомобіль, об’їздила десятки країн, побачила світ, має гарні манери.
Змогла б вона ось так просто зробити все це, будь у неї на руках нехай навіть одна дитина? Навряд чи, впевнена сама Ольга. Зараз вона на голову вище своїх ровесниць тому, що їй не потрібно поспішати в садочок, хвилюватися, відпрошуватися, пропускати вечірні наради, дзвонити няні в середині робочого дня.
Ольга легка на підйом, в будь-який момент може вилетіти у відрядження або на відпочинок за кордон, і взагалі, належить тільки собі.
Живе для себе.
– І так буде завжди, тому що народжувати дітей я не буду, це все важко, це не для мене зовсім, все життя ти присвячуєш комусь, а коли самій жити? – заявила Ольга своїм рідним ще в двадцять років.
– Та ну твої ці слова, ще сто разів передумаєш, – відмахнулася тоді мати.
– Ніколи не передумаю, ось побачиш, я вже все вирішила! – підняла ніс дочка.
І правда, не передумала. Дитина є у Поліни, трирічна дочка, але Ольга зовсім не відчуває до племінниці якихось там особливих почуттів. Немає і не було намірів ні взяти дівчинку на руки, ні пограти, ні привезти іграшку в подарунок.
І це все не від жадібності, а просто тому, що в дитячих магазинах Ольга відчуває себе, як не в своїй тарілці. Вона не уявляє, що можна купити трирічній дівчинці, і не горить бажанням вникати в цю тему.
Поліна вже змирилася з тим, що сестрі діти не цікаві в принципі, і не ображається на неї, адже такий у неї характер. Ну ось такою вона людина, так вона сама хоче жити, так і живе собі, як вважає за краще.
А тепер Ольга виходить заміж за чоловіка з порівняно невеликим сином.
– Хм. А сама вона як собі це уявляє? Адже дитина житиме тепер з ними постійно.
– Вона каже, що не буде займатися дитиною, уявляєш? Дитина її чоловіка буде цілком на своєму батькові. У хлопчика в квартирі своя кімната, він ходить в школу і на якісь гуртки, няня в курсі всього, вона його і виховуватиме. Няня його зустрічає, годує, слідкує за уроками. Якщо що, є батько, на крайній випадок – бабуся за містом живе. Ну, будуть, може, зустрічатися за вечерею, та й то не завжди.
– А вона взагалі з дитиною знайома?
– На рівні «Іванко – це Ольга, Ольго – це Іванко. Ольга буде жити з нами». Не знаю, як все вийде у них, і навіщо їй це все потрібно, але зараз поки вона сповнена оптимізму і не бачить проблем у всьому цьому. Мовляв, дитині гірше не буде, він нічого не втрачає. Каже, а як жінки з дітьми заміж виходять? Перш за все шукають чоловіка собі, а не дитині тата.
– Ну, з цим можна і посперечатися.
– Бувають і винятки, звичайно, але в основному так. І мало хто з чоловіків щиро зацікавлений в чужій дитині, особливо якщо своїх дітей немає, така вона правда життя. Людина Ольга зовсім не погана. Хоча, за її характером і життєвим переконанням, їй потрібен чоловік без дітей, звичайно. Ну або хоча б такий, діти якого живуть зі своєю матір’ю. Адже багато ж таких в наш час. Треба ж було їй знайти собі такого чоловіка з дитиною? Навіть не знаємо тепер: добре це чи погано?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
