fbpx

Рідна сестра Світлані на днях подзвонила, сказала, щоб та взяла для матері кредит 25 тисяч гривень. Такою сумною я свою подругу ще не бачила. Вона на обід з нами ніколи не ходить, лише приносить з дому шматок хліба і ковбаси. А тут такі гроші великі. Світлана поплакала, але відмовити не могла

Моя колежанка Світлана дуже мало, зазвичай, про свою родину розповідає, та цього разу вона вирішила розповісти мені свою особисту проблему, чим здивувала мене і примусила задуматися.

У кінці жовтня нас на роботі, відділ в якому працюю саме я, попередили, що зарплата в цьому місяці буде на тиждень пізніше. Взагалі-то нам скаржитися нема на що: скільки я тут працюю, ніколи гроші не затримували нам, платили завжди всю зарплату до копійки вчасно, а найчастіше так і раніше на пару днів, тому з цим все добре у нас Ну, і привчили нас до хорошого, як то кажуть.

Дивлюся, колега моя, Світлана, сидить, мало не плаче. Де тепер гроші брати, каже, мені кредити треба сплатити вчасно, то я не встигну тепер.

Я вже на цих днях мала б внести черговий платіж.

З цієї жінкою просиділа в одному кабінеті останні чотири роки, і, звичайно, ми розмовляли не тільки про роботу, і повністю в курсі проблем і особистому житті один одного.

Так склалося життя у колежанки, що Світлана вже давним-давно розлучена зі своїм чоловіком, виховує доньку одинадцяти років, орендує квартиру в спальному районі і з великими труднощами зараз сама вирішує всі ці проблеми, які на неї звідусіль навалилися. З фінансами у неї завжди останнім часом дуже складно.

Колишній чоловік виховувати дитину абсолютно не допомагає, на жаль, відсторонився від них обох.

Спочатку, звісно, ще платив якісь копійчані аліменти, а зараз і їх немає, каже що не працює і не має офіційних доходів.

Колишній чоловік Світлани не працює, накопичує борг, який навряд чи коли-небудь виплатить своїй колишній дружині, до дитини йому зараз діла взагалі немає.

Я їй кажу – Світлано, ти мене, звичайно, вибач, але як ти примудрився в твоїй ситуації ще і кредитів набрати стільки? Для чого?

А вона мені – так я, каже, гроші беру не для себе самої, а для своїх тата і мами.

У Світлани ще є старша сестра, Ірина. Вона заміжня, у них двоє дітей, і матеріальна ситуація в її родині куди більш благополучна, ніж у її рідної сестри, моєї колежанки.

Ірина та її чоловік обоє працюють, отримують хороші зарплати.

Правда, виплачують кредит за велику трикімнатну квартиру, але далеко не з останніх сил.

Одягаються, взуваються дорого та модно, пару раз на рік обов’язково їздять у відпустки всією сім’єю, недавно машину змінили на нову і недешеву.

– Світлано, батькам потрібно хорошу пральну машину нарешті купити, – дзвонить якось моїй колежанці її рідна сестра. – Ти бачила, яка в мами машинка вже стара і непотрібна? Сором-ганьба, таких давно вже ні у кого немає. У тебе он на орендованій квартирі і то краща набагато, а у неї – якась каструля з моторчиком. Загалом, я тут подивилася ціни зараз на сайті, більш-менш нормальний варіант знайшла, ось дивись, посилання тобі відправляю. Беремо? З тебе половина, 3 тисячі гривень, доставка у них безкоштовно, а з підключенням, добре вже, розберуся сама, можливо, чоловіка попрошу свого, то тут лише зможемо зекономити.

До бюджету Світлани такі покупки абсолютно не вписуються, ні з підключенням, ні без. Іноді вона намагається заперечувати своїй сестрі, посилаючись на те, що немає грошей у неї зараз, але сестра відразу повертає її на місце:

– Світлано, а у кого зараз є гроші? Усім важко. Ти думаєш, у мене мільйони, так? У нас з Олегом кредит взагалі, і дітей більше, ніж у тебе. І Олегом батькам ми теж допомагаємо, так що не треба тут оцих нарікань на важке та непросте життя. Совість треба мати, я вважаю! Мати підковдри практично в мисті старій пере, руками віджимає, це зовсім не справа, в наш час, коли усі мають пральні машинки вдома. Машинку потрібно мамі купити, і це не обговорюється.

Ось так Світлана і набрала кредитів, яких зараз на ній висить вже штуки чотири або п’ять. На пралку, на телевізор для батьків, двері вхідні, бо старі покрутило, на приведення в порядок дачного будиночка, на теплицю.

Ірина раз у раз придумує щось нову, щоб покращити життям батькам, але Світлані це все вдається дуже важко:

– Це і твої батьки теж, прошу про це пам’ятати! Тому половина грошей з тебе!

Самі по собі кредити невеликі і виплати їх цілком можна, якщо трішки правильно розподіляти гроші, але коли їх кілька, в результаті по ним в місяць набирається велика сума для бюджету Світлани, яка сама платить за оренду квартири та виховує свою доньку.

Причому, самі батьки нічого не просять і не вимагають, мама, навпаки, кожен раз свариться – що ви таке придумали, мовляв, навіщо купили, зовсім нерозумно вчинили, це ж дорого, забирайте, я це не прийму від вас, тим паче вона добре знає, що дітям самим також гроші потрібні, та й часи зараз важкі.

Але сестри її втішають, що зовсім недорого, до того ж необхідно, у всіх давно є, і взагалі, це подарунок на Новий рік, день народження, Восьме березня або там день літньої людини, неважливо.

Подарунок на свято батьки приймають і гаряче дякують.

– Ось бачиш, мама наша, завдяки нам, тепер пере в хорошій пральній машині, зовсім інша справа, каже, не те, що в старій, – дзвонить Світлані радісна рідна сестра. – Добре, що купили. А то б вони так в своєму старому кориті і полоскалися.

А недавно Ірина вирішила, що батькам просто необхідний ремонт квартири.

– Замінимо їм старі вікна. адже скоро морози будуть, опалювальний сезон, – загинає пальці сестра. – Поставимо сучасні, пластикові, двокамерні, батьки у нас у всьому будинку мало не одні зі старими рамами, вікна заклеюють на зиму і це вже в нашому столітті. З старою підлогою треба щось робити, плиту нову купити, кухню відразу замовимо, труби поміняємо всюди. Ну і по дрібниці – стелі побілені, шпалери нові поклеїти, це недорого. Скинемося поки десь тисяч по 25. А там видно буде, що далі робити. Хочеться вже, як робити їм ремонт, то якісний дуже, щоб на багато років вистачило і більше не згадувати про це.

У квартирі батьків дійсно ремонту не було вже дуже давно. Та й взагалі, чи був там хоч раз ремонт? Світлана сама, щиро кажучи, зовсім не пам’ятає.

Підлога скрипить, лінолеум протерся, шпалери вицвіли, стелі пожовтіли і подекуди навіть облупилися.

Плиту треба міняти вже давно, сестра права, і труби теж. Та й з вікнами треба щось вирішувати. А то коли на вулиці сильний вітер, то в хаті тюль гойдається.

Проблема тільки в тому, що зараз грошей у Світлани немає зовсім. Зарплати ледь вистачає, щоб виплачувати вже набрані кредити. Дитина постійно просить купити гарний одяг, адже навколо всі хваляться обновками, а вона постійно старенький одяг доношує.

Я Світлані кажу – навіть не думай брати ще один кредит! Не слухай сестру. Хоче – нехай робить ремонт, але без тебе! Батьки нічого не просять самі, це цілком ініціатива твоєї Ірини, то вона вигадує різне, бо має можливість і гроші.

Та сама Світлана не знає, можливо, сестра не так вже й неправа? Адже пропонує вона допомогти батькам в якихось базових речах. Мова не йде про розкіш, а тільки про необхідне. Заміна несправної плити, прогнилих підлог, покупка нормальної пральної машини, ремонт вікон, крізь які дме взимку?

Але мені дуже шкода свою колежанку, бо я добре знаю, як їй важко зараз живеться.

Коли всі йдуть на обід, Світлана каже, що не голодна, а сама дістає з сумки кусок хліба і п’є з чаєм, щоб ніхто не бачив. мені дуже шкода її.

Але хіба вона має брати такий великий кредит для рідних батьків, коли самій так важко?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page