Кажуть, що заздрість – це дуже погане почуття. Можливо, ви підкажете, мені як від нього позбутися, як забути про когось? Існує науковий факт, що у близнюків в житті все складається однаково. Це стосується всього до дрібниць і особистого життя також. Ось тільки я випадаю з цієї статистики. У мене є сестра-близнючка, Марина. Сестра заміжня, має чоловіка та доньку, а я самотня, зовсім одна. Мене руйнує зсередини почуття заздрості до своєї рідної сестри, хоча я розумію, що це не правильно і так не має бути. Але нічого не можу з цим вдіяти, не можу справитися з цим. Ось-ось і у нас остаточно зіпсуються стосунки.
Ми народилися з різницею в три хвилини. Але я по праву вважаю себе старшою сестрою Марини. Ми з дитинства були різні. Я росла серйозною та розважливою дівчиною, а сестра – веселою та безтурботною завжди. І все їй в житті давалося легко: навчання, робота та чоловіки. Тому коли в 20 років вона швидко несподівано вийшла заміж, ніхто з нашої родини не здивувався цьому зовсім. Я ж закінчила магістратуру і влаштувалася працювати в школу вчителем математики та фізики.
Через рік моя сестра стала мамою, у неї народилася донечка. Вона не особливо, чесно кажучи, цього хотіла, але так вийшло. У неї народилася чудова здорова та гарненька дівчинка. Я стала хрещеною мамою своєї племінниці. Я люблю її шалено і мрію мати таку ж саму доньку.
На особистому шляху у мене тим часом був повний застій. Якийсь час я зустрічалася з чоловіком, але він пішов до іншої, просто відмовився від мене. Потім був ще один, але його вже кинула я сама. Сестра тим часом була в декретній відпустці і займалася вихованням своєї дочки. Вона скаржилася, що втомилася від побуту, від свого непростого життя, від купи обов’язків, хоче вийти на роботу. Їй хочеться спілкування і свободи, яка є у мене. Тоді я сказала їй, що з радістю поміняюся з нею місцями. І з величезним задоволенням зміню школу на пелюшки і готування.
Ось тоді-то ми і зробили це – помінялися місцями, на день. Щоб сестрі було простіше, я дала їй завдання з контрольної роботи для своїх учнів. Їй потрібно було просто роздати питання, а діти самі виконають все. А я тим часом залишилася у неї вдома з племінницею. Чоловік сестри був на роботі і проблем у мене не виникло. Це було щось: я включила прання, потім розвісила вже чисту білизну. Я приготувала манну кашу на обід малятку, а потім і вечерю їхній родині. Ми весело гралися з племінницею і дивилися кумедні мультики. День пролетів непомітно і миттєво для мене. По поверненню сестри ми ділилися емоціями. Виявилося, що ми обидві були в захваті від зміни ролей.
Прийшовши додому, я гірко заплакала. Мені страшенно хотілося теж мати сім’ю та свою дитину, схожу на мою маленьку племінницю. Сидіти в декреті, готувати, прибирати і прати – було моєю мрією. Я заздрю своїй сестричці, вона має все це і не цінує. Я вирішила рідше ходити до них, щоб не ворушити собі душу. Заздрість почала дійсно з’їдати мене зсередини, і я розумію, що так не має бути.
Прошу у вас поради, добрі люди, як мені не зіпсувати відносини з сестрою через свою постійну незадоволеність життям і заздрість? Як перестати заздрити, озиратися на чуже життя і жити своїм, адже проблеми є у кожного свої в житті?
Буду вдячна за будь-яку пораду, тому що у самої ніяких думок з цього приводу немає. Вчора зателефонувала сестра, попросила прийти погратися з малечею, бо вона не встигає з усім впоратися, а я не хочу більше до них йти, адже смуток знову огорне мене надовго і по поверненню додому, мені знову буде недобре.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
