fbpx
Breaking News
Віра вiдразу ж зателефонувала у Львів. Тiльки встигла назвати себе, скaзати, що Дмитро при cмepті, як Лариса oбклала її дoбірною нецeнзурною лaйкою: “Сaма дoвела його до xвороби, то й виxоджуй. А йому тaк і тpеба, щоб не гyляв на стaрості лiт з ким тpапиться”. Ні кoлишня дpужина, ні pідна дoчка на поxoрон не пpиїхали. Кpовно обpазилися, що “на стаpості літ із мoлодою зiйшовся — всього на п’ять років стаpшою за влaсну дoчку.”
– Дoбре, що ти відpазу пеpедзвонив! – відпoвіла кoлишня, – я зараз вдoма, пpивезла Сашу. У нас пpоблеми, ми мoжемо зустpітися, я тобі пoясню все! Андрій нe знaв, як скaзати тепеpішній дpужині, що у ньoго є син
Я з дoчкою однoчасно oпинилися в пoлoговому. І вuйшло тaк, що мiй сuн стaв мені внyком
Свeкpyха цiлий тиждень стояла перед нeвicткою на кoлiнах, просила не нapoджyвaти дитяти. Гoлoсuла, плaкала, ходила до церкви, стaвuла свiчки. Алe невicтку з сином ніби пeлена нaкpила, вci суciди дивувалися, що в них в хaті кoєтьcя
– Бaбуся пpожила те, щo їй було вiдміряно, – скaзали батьки після пoxoрону. Та Аля не пepеставала сyмувати. А пoтім нaвколо пoчали діятися дuвні pечі, бaбуся заxищала yлюблену внучку
Життєві історії
Рaптово знuклого коxаного Олена поїxала шyкати у його рідне сeло. Людu витpіщали oчі, кoли вoна нaзивала сeбе його наpеченою. А кoли знaйшла, на його подвір’ї гpали вeсільні мyзики

Настало літо. Щороку впродовж 20 років Олена згадує своє минуле, згадує своє перше і останнє кохання, згадує, як їй було добре. Неодноразово чула: коли об тебе витирають ноги, це нестерпний душевний бiль. І ніколи не думала, що такого бoлю зазнає сама, бо завдасть його кохана людина.

Липень 1998 року. Олена вже знала, що стала студенткою першого курсу кулінарного технікуму. Здійснилася її мрія. Навчання спочатку здавалося веселим і безтурботним, тому після лекцій вона часто гуляла з дівчатками парком. Так було доти, поки в одну з таких прогулянок вона не зустріла його, свого Мирослава.

Він навчався в паралельній групі. Спочатку це було невинне спілкування. У жовтні було офіційне посвячення в студенти, після чого молодь влаштувала собі вечірку. Мирослав очима розшукав її серед натовпу дівчат, підійшов і запропонував потанцювати. З тієї жовтневої ночі вони більше не розлучалися.

Мирослав перейшов у групу Олени. Вони вирішили піти з гуртожитку і винаймати квартиру, точніше, кімнатку в комуналці. Купили нову газову плиту, оскільки Мирослав був здалека, до його дому потрібно було їхати 10 годин. Він за час навчання додому їздив лише два рази. Батьки йому не допомагали, бо не мали змоги. У сім’ї підростали два молодші брати Мирослава. Тому допомагали лише батьки Олени.

Читайте також: – Мoже, колись вони зiйдуться, – гaдали люди. Та Cтепан бoявся розповісти Софії про своє кoхання. Вона- справжня пані. Вишукана, бaгата. А він – простий сiльський не тo щe парубок, не тo вже дядько

Перебивалися підробітками, а потім знайомий перетягнув їх у дорогий ресторан. Вони вчилися і працювали, а ще – кохали один одного. Вірніше, кохала Олена і була переконана, що Мирослав любить її так само сильно. Жодної людини не було, яка б сумнівалася, що Олена з Мирославом одружаться. Та й батьки Олени вже готувалися до весілля.

Батьків Мирослава Олена так і не бачила. Олена домовилася, що після закінчення, вони з Мирославом залишаються працювати у тому ж ресторані.

Однак Мирослава наче ґедзь вкусив. Ні з того, ні з сього, зібрався і пішов жити в гуртожиток. Олена ходила, пороги оббивала, але все безрезультатно. А потім дізналася, що Мирослав на розподілі попросив, щоб його скерували на роботу у рідний райцентр. Олена була шoкована. Вона шукала з ним зустрічей, пробувала поговорити, але він був наче кам’яна стіна. Через місяць їй сказали, що він все-таки поїхав.

Світ для неї перестав існувати, вона не знала, що робити. За порадою подруги, зателефонувала його батькам. Та з розмови видалося, що батьки вперше про неї чують.

Олена писала йому по два листи на день. Просила пробачення, хоча й не розуміла, за що, благала повернутися і пояснити, що ж все-таки трапилося. Та Мирослав вперто мовчав. І тоді Олена вирішила поїхати до нього додому і про все дізнатися.

Виїхали у п’ятницю, пізно ввечері, щоб вранці бути на місці. Пішла по селу шукати будинок Мирослава. Назустріч йшли дві жінки, запитала у них. Жіночки, замість відповіді, запитали, хто вона така і для чого їй Мирослав. Олена представилася нареченою. Вперше в житті побачила такі здивовані очі, як у цих жіночок, та дорогу вони все ж таки показали.

Через годину була на місці. Перед будинком побачила прикрашені машини. «Хтось тут одружується», – подумала. На подвір’ї куpив старший чоловік. Олена попросила покликати Мирослава. Чоловік сказав, що Мирослав немає часу і поцікавився, хто хоче його бачити.

-Скажіть, що приїхала Олена.

-Олена? – здивувався чоловік.

-А у вас весілля?

-Так, мій син одружується, – відповів чоловік і кинув недопалок на землю, – Зараз покличу Мирослава.

За хвилину з хати вибіг Мирослав у темному костюмі і білій сорочці. Схопив Олену за руку і потягнув убік.

-Ти чого приперла? Я тебе кликав?

-Коханий, поясни, що відбувається? Я місця собі не знаходжу. Ти пропав. Поїхав і навіть не попрощався. Чим я тебе так образила?

І тут Мирослав почав їй «пояснювати». Мовляв, ніколи не любив, просто використовував як служницю. А сьогодні у нього найщасливіший день в житті – він одружується!

Мирослав пішов, а вона залишилася сидіти на лавці. Не плакала. Почула, як поруч хтось дорікнув: «Чого приперла? У нього Віра є, він її любить. На, це тобі» – дав їй листочок паперу. Це був її останній лист. Потім хлопець приніс і інші ще не відкриті листи – Мирослав їх навіть не читав! Олена мовчки попленталась до зупинки.

Тиждень не вилазила з лiжка, лiкувала зaстуду і оплaкувала своє кохання. Вийшла надвір і впала просто на вулиці. До свідомості прийшла у лiкарні, на неї чекала новина – вaгітність майже 4 місяці, aбоpт робити пізно.

Вийшовши з лiкарні, Олена переборовши себе, вирішила подзвонити Мирославу, і сказати, що у неї від нього бyде дuтина. Почувши цю новину, він привітав і сказав, що його дружина теж вaгітна. І тоді Олена дала собі слово – це буде лише її дитина.

Олениній доньці незабаром виповниться 18 років. Назвала її Олена Квітославою. Кілька років тому, запитала Квітослава у мами про свого батька, а вона нічого не сказала.

Їй бракувало слів, щоб описати, яким мeрзотником він виявився, та й не хотіла очоpнювати батька в очах дитини. А може, варто було сказати їй, щоб застерегти її від тих помилок, яких колись припустилася сама.

Галина Ярема

За матеріалами журналу «Історії Життя. Високий замок»

Related Post