fbpx
Breaking News
Надька приїхала в гості, вперше побачила чoлoвiка сестри. І лeдь не втpaтuла мову. Гpiшнi думки відразу, як п’явки, впuлucя в мoзoк: «Красень, куди Петькові, куди іншим. Чому не мiй?» На ранок, коли Людмила прокuнулася, Андрія поруч не було. Не було в іншій cпaльні й сестри. Тільки записка у вітальні: «Прости. Не шукайте. Облаштуємося – дамо знати. Може, колись вибачите. Тільки не пpoклuнайте». З того дня дві сестри у батьківському домі ще не з’їжджалися – гостюють окремо
– Я мyшу хoдити з гоpдо пiднятою гoловою, – сказала мені Анна. Але мені пpиходиться мoвчки спoстерігати за чиcленними зpадами чoловіка, а рoзлучитися не мoжу – сiмейний бiзнес. Це плaта за рoзкішне жuття
Коли Маринці було 25, рaптoво пoмepла її мама, а через два роки cпapaлiзyвaло батька. Мycила Маринця його oбхoдити, город обробляти, господарку тримати і ще й на роботі все встигати. Два роки тому Маринця пішла на Водохреща до церкви святити воду. Повернулася додому, oкpoпuла дім святою водицею, дала напитися батькові, нагодувала його. Вийшла на подвір’я, глянула на річку і кuнyлacя до берега. Про цe люди й дoсi говорять
Кoли я дiзналася, що вaгiтна, то щиpо дyмала, що все змiниться. Чим блuжче до пoлoгів, тим бiльше рoзуміла, що нічoго дoброго не чeкає нашу сім’ю. У пoлогoвому бyдинку я не мoгла додзвoнитися до Міші цілу добу, мені теpміново потpібні були  гpоші на плaтну пaлату, дoвелося пpосити подругу, пpидумуючи випpавдання
Нaйщаcливішa жiнкa за знаком Зодіаку. Ця пaні пpимycить уciх зaздpити. У неї виходить вcе! А чoлoвiки очeй не відвoдять!
Життєві історії
Рaптом «здaло» сeрце під час керування автомобілем, усе сталося так швидко й несподівано, що ніхто не міг повірити в трaгедію

Хрещений батько. Олег довго розглядав дитячі іграшки, що лежали на полицях магазину. Вибір був різноманітний. «Що ж подарувати малому Миколці на день народження?» — розмірковував чоловік. Знав, що хлопчикові до вподоби техніка. Олегові хотілося зробити для Миколки щось приємне, аби він відчував, що не обділений батьківською увагою.

Хоча й Миколка не його рідний син… А його давнього друга, який раптово помер від серцевого нападу. Миколка — похресник Олега.

Читайте також: Залицяльників їй не бракувало, проте вона не хотіла нікого, крім Богдана. Її зрада поклала край їхньому подружжю

Олег з Іваном вчилися в одному виші. Проживали разом у гуртожитку, там і здружилися. Хлопці ділили студентські будні та моменти радості. Один за одним стояли горою, були справжніми відданими друзями.

Іван на останньому курсі навчання закохався в одногрупницю. Олегові також подобалася сіроока Ірина, але він ховав свою таємницю глибоко в серці. Боявся образити Івана. Хотів, щоб друг був щасливим, тому й не відмовився стати його дружбою на весіллі. Ірина кружляла у вальсі з Олегом і ніби жартома сказала: «На такого друга, як ти, Олеже, можна покластися». І ці слова запали в юначу душу.

Після закінчення вишу хлопці працювали в одній фірмі. Ірина народила Іванові синочка, і Олег став для нього хрещеним батьком. Миколка дуже любив, коли Олег заходив до них у гості. Звісно, не з порожніми руками: обов’язково мали бути солодощі. Якщо Іван був у відрядженні, то Олег завжди був поруч його сім’ї. Ірина відчувала його підтримку. Колись, ще в студентські роки, Ірина, насправді, мала сильніші почуття до Олега, ніж до Івана. Але останній виявився настирливішим, впертішим. Тому своєю наполегливістю домігся Ірининої любові. А Олег просто змирився із ситуацією. Ніколи не перечив Іванові, а завжди й у всьому підтримував його.

Усе сталося так швидко й несподівано, що ніхто не міг повірити в трагедію. Іван ніколи не скаржився на здоров’я. А тут раптом «здало» серце під час керування автомобілем.

Миколці було три рочки, як не стало його рідного батька. З Іриною був поруч Олег. Допоміг пережити втрату чоловіка. Вона знала, що така людина, як він, не дасть пропасти ні їй, ні синові. І справді, після смeртi друга Олег опікувався його сім’єю, особливо дбав про Миколку.

Ірина була навіть не проти вийти заміж за Олега. Адже бачила в ньому надійну опору та підтримку. Але їй неодноразово казали, що не гоже одружуватися кумам. Тому жінка, вірячи забобонам і боячись людських пересудів, вибрала іншого чоловіка, але вже не такого, як її Іван чи Олег.

Василь після розлучення з дружиною жив для себе, на широку ногу. Ірина для нього була тільки розвагою. А на Миколку він зовсім не звертав уваги. Залишив власних синів, і йому було байдуже, як там вони без батька. То що ж уже говорити про чужу дитину?

Важко було Ірині з таким чоловіком. Але Олег завжди був поряд з Миколкою. Вони разом гуляли в парку, ходили на риболовлю та в ліс. Олег для Миколки став немов рідний. Хлопчина дуже прив’язався до хрещеного і любив, як батька. Тільки присутність і підтримка хрещеного додавали хлопчикові сил у житті. Бо мати вже колисала другого синочка, братчика Максимка. Тому більшість часу Миколка проводив з Олегом.

Хрещений водив Миколку в дитсадок, вчив писати і рахувати. Хлопчик любив малювати, тому разом збирали в парку листочки з різних дерев і старанно малювали їх на папері. Миколці це було дуже цікаво.

Олег так і не одружився, хоч не одна жінка задивлялася на нього. Присвятив себе вихованню Миколки. Ірина, звісно ж, була не проти. Бо після кількох років проживання з Василем розлучилася з ним. Не витримала його походеньок. А він повернувся до першої дружини. Тож Ірина виховувала дітей сама.

…Олег вибрав велику машинку, купив солодощі та фрукти, які любив Миколка… А на вітальній листівці написав: «З днем народження тебе, сину. Твій хрещений батько». Миколка ж чекав завтрашнього дня, немов чуда. Бо знав і вірив, що на порозі неодмінно з’явиться хрещений з якимось надзвичайним подарунком. Тому хлопчина придумав найщиріші слова вдячності. І коли вранці хрещений простягнув йому великий пакунок та міцно обняв, Миколка радісно вигукнув: «Дякую тобі, татку. Я тебе дуже люблю».

Вільне Життя. Оксана КИШКАНЮК. с. Слобідка Заліщицького району. Фото з вільних джерел

Related Post