Наближався мій 40-й день народження, я не збиралася його святкувати, але думала, що ми з чоловіком і дітьми посидимо в тісному сімейному колі, відсвяткуємо. Ну і батьків своїх теж запросила, вони рідко до нас приїжджають, а це гарна нагода зустрітися.
Я вже собі уявляла, що мій чоловік подарує мені на ювілей, адже він завжди дарував мені гарні подарунки. Разом ми з ним уже 20 років, Руслан добре заробляє, нас з дочкою усім забезпечує, а головне, ніколи нам не відмовляє у наших проханнях.
Живемо ми у власному заміському будинку, Руслан купив його років 5 тому. Я теж працюю, але на роботу ходжу не так через зарплату, як щоб сукні свої вигуляти, як то кажуть. Дочка наша зараз живе в столиці, куди поїхала вчитися.
Ранок мого дня народження почався чудово, чоловік подарував мені букет, вищий за мене і новий айфон, останню модель. А потім він пішов на роботу, а я почала готувати, батьки мали прийти десь ближче до вечора, тоді і чоловік мав повернутися з роботи.
Накриваючи стіл, я прокручувала в голові своє життя і думала, як же мені, все ж, пощастило, адже у мене чудова родина, ще живі батьки, доросла донька, дім – повна чаша, а головне – люблячий і хороший чоловік, що ще жінці треба для щастя?
Батьки приїхали, привітали мене, дочка теж уже сиділа за столом, а чоловіка все не було. Я почала йому телефонувати, питати, коли він буде, але слухавки Руслан не брав. Через годину прислав дивне повідомлення, що запізнюється, бо має термінові справи, і щоб ми починали без нього.
Прийшов чоловік аж надранок, зрозуміло, що я не спала, і мій святковий настрій геть кудись пропав. Руслан заснув, а на його телефон прийшло повідомлення: “Дякую за сина, він так схожий на тебе”. Це все, що я встигла прочитати, бо потім телефон заблокувався.
Думка про те, що у мого чоловіка є інша, не давала мені спокою. Я дочекалася, коли він прокинеться, і сказала, що знаю про повідомлення. Сподівалася, що чоловік запевнятиме мене, що це якась прикра помилка, що нічого такого немає.
Але Руслан наче зрадів, що я про все дізналася, і ошелешив мене тим, що вчора він став батьком, у нього є інша жінка, яка народила йому сина, саме тому він і не приїхав на мій день народження.
Чоловік сказав, що поки не планує йти з сім’ї, але дитину запише на себе, і буде утримувати, грошей у нього вистачить. Він розповів, що винен перед тією жінкою теж, адже вони зустрічаються понад 10 років, він відчуває, що вкрав у неї кращі роки, а вона завжди мріяла мати дитину.
Тепер у них є спільний син, і я повинна з цим змиритися. Але якщо я хочу розлучення, то він мене зрозуміє.
Що мені робити? Плачу уже який день, не можу зупинитися. Зовсім не так я уявляла наше майбутнє. Як тепер з цим усім жити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.