Щоразу на усі великі свята ми збиралися у нашої бабусі великою родиною. Це вже була сімейна традиція у нас багато років, ми звикли до неї.
Незважаючи на те, що ми завжди у ці дні були разом, у нас в родині дуже недобрі відносини, немає якогось тепла чи взаєморозуміння, хоча ми посміхаємося одне одному і робимо вигляд, що все добре. Я не раз мамі говорила, що не хочу з родиною збиратися на посиденьки, краще б я це свято провела вдома з батьками у затишку і з хорошим настроєм. Але мама не розділяла моєї думки, хоча й сама не дуже хотіла йти до родини на свято, але казала завжди, що бабуся образиться, тому і їй і мені потрібно бути присутніми там.
Загалом так було багато років, а потім бабуся зовсім постаріла, не могла нічого робити вдома сама, тому ми з мамою вирішили забрати її до себе, хоча в неї ще були син та донька, але вони навіть не планували забрати стареньку.
Відтоді, як бабуся стала жити в нас, вся родина постійно збирається в нас на свята, хоча ми нікого не запрошуємо, мовляв, вони йдуть до бабусі. Але ні тітка зі своєю родиною, ні дядько ніколи нічого не приносять з собою, ніколи не приготують щось, вони вважають, що прийшли до бабусі, хоча це наш дім. На ці свята нам з мамою вдвох доводиться все готувати самим, щоб усіх нагодувати.
Родичі приходять, шепочуться постійно: то в нас брудно, то посуд немитий, то пил скрізь, то за бабусею дивимося погано. Але це не правда, ми любимо бабусю і добре за нею доглядаємо.
Мене так втомили ці посиденьки, я взагалі сказала мамі, що більше не хочу бачити родину в нашому домі. А мама не знає, як їй правильно вчинити: якщо відмовить родичам в гостині, то бабуся не бачитиме їх, але, які б вони не були, інших рідних людей у неї немає, бабуся звикла, кожне свято чекає гостей. А я втомилася від цього і маму свою шкода. Чому ми їх маємо годувати постійно?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
